17. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ
17.1. Протигази і респіратори
17.1.1. В ЗРУ для захисту працівників від отруєння або удушення газами, що утворюються від розплавлення металу або горіння електроізоляційних матеріалів за аварійних режимів, необхідно застосовувати ЗIЗ органів дихання: шлангові протигази, що забезпечують подавання повітря з чистої зони по шлангу(ах) вдиханням працівником або через повітроподавальну установку (наприклад, ПШ-1 і ПШ-2).
Відстані, на яких захищають протигази, необхідно зазначати в інструкції з експлуатації.
17.1.2. Дозволяється застосовувати, у разі необхідності, протигази фільтрувальної дії, що використовувались для індивідуального захисту населення (наприклад, ГП-5), з гопкалітовим патроном, який захищає від окису вуглецю (чадного газу).
Гопкалітовий патрон дозволяється застосовувати за температури не нижче плюс 6 ºС; за більш низької температури його властивості втрачаються.
17.1.3. В електроустановках під час виконання зварювальних робіт для захисту від аерозолів необхідно застосовувати протипилові та протиаерозольні респіратори (наприклад, РП-К, Ф-62Ш, “Кама”, ШБ-1, “Лепесток-200” та ін.).
17.2. Запобіжні монтерські пояси та страхувальні канати
17.2.1. У разі виконання верхолазних робіт на ПЛ, в електростанціях і підстанціях, в РУ тощо для захисту працівників від падіння з висоти необхідно застосовувати такі ЗІЗ, як запобіжні монтерські пояси зі стропом із синтетичних матеріалів.
17.2.2. Під час виконання робіт на вимкнених ПЛ або в РУ – у разі повного знімання напруги, а також за умови виконання робіт на відстані від струмовідних частин, що перебувають під напругою, як виняток, допускається застосовувати запобіжні пояси зі стропом із сталевого каната або ланцюга.
17.2.3. У разі виконання вогневих робіт (електрозварювання, газорізання тощо) необхідно застосовувати запобіжні пояси зі стропом, виготовленим із сталевого каната або ланцюга.
Умови застосування запобіжних поясів зі стропами із синтетичних матеріалів у разі виконання зварювальних робіт повинні зазначатись в інструкції з експлуатації поясів конкретних конструкцій.
17.2.4. Запобіжні монтерські пояси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.089 і ТУ на запобіжні монтерські пояси.
17.2.5. Запобіжні монтерські пояси повинні виготовлятись з дотриманням таких ТУ:
– конструкція замикального пристрою (пряжки) запобіжного пояса повинна унеможливлювати невірне або неповне його закривання;
– карабін запобіжного пояса повинен мати запобіжний пристрій, що унеможливлює його випадкове розкривання;
– конструкція карабіна повинна забезпечувати розкривання його замка однією рукою;
– закривання замка і запобіжного пристрою карабіна повинно здійснюватись автоматично;
– статичне розривне навантаження для страхувального пояса повинно бути не менше 7000 Н (700 кгс);
– динамічне зусилля у разі захисної дії для безлямкового і лямкового страхувальних поясів, що мають тільки плечові лямки, повинно бути не більше 4000 Н (400 кгс), а для лямкового пояса, що має плечові та ножні лямки, – не менше 6000 Н (600 кгс).
17.2.6. Для безпечного виконання робіт в електроустановках, коли місце роботи знаходиться на відстані, що не дозволяє закріпитись стропом запобіжного пояса за конструкцію обладнання, необхідно, як додатковий засіб страхування, застосовувати страхувальний канат. Для страхування необхідно застосовувати бавовняний страхувальний канат діаметром не менше 15 мм і завдовжки до 10 м або канат з капронового плетеного фалу.
Страхувальні канати необхідно оснащувати карабінами.
Розривне статичне навантаження такого каната повинно бути не менше 7000 Н (700 кгс).
Вузол кріплення страхувального каната до кільця запобіжного пояса показано на рисунку 1.
Рисунок 1. Вузол кріплення страхувального каната до кільця
17.3. Захисні каски
17.3.1. В електроустановках під час виконання робіт для індивідуального захисту голови працівників від механічних пошкоджень, агресивних рідин, води, ураження електричним струмом у разі випадкового доторкання до струмовідних частин, що перебувають під напругою, необхідно застосовувати захисні каски.
17.3.2. Загальні технічні вимоги до захисних касок і методи випробувань їх після виготовлення наведено в ГОСТ 12.4.128, вимоги до будівельних касок – в ГОСТ 12.4.087, до шахтарських касок – в ГОСТ 12.4.091.
17.3.3. Залежно від умов використання каску необхідно комплектувати утеплювальним підшоломником і водозахисною пелериною, протишумними навушниками, щитком для зварників та світильником.
17.3.4. Захисні каски повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:
– матеріал касок (поліетилен, текстоліт, пресоване скловолокно тощо) повинен бути нетоксичним, стійким до дії сірчаної кислоти, мінеральних мастил, бензину і дезинфікуючих засобів;
– каски повинні мати суцільним корпус з козирком або полями і внутрішнє оснащення (амортизатор і тримальну стрічка);
– каски повинні зберігати свої захисні властивості протягом встановленого терміну експлуатації, який повинен зазначатись в нормативно-технічних документах на конкретний тип каски.
17.3.5. В процесі експлуатації випробування касок не проводяться.
17.4. Захисні окуляри
17.4.1. В електроустановках під час виконання робіт для індивідуального захисту очей від небезпечних і шкідливих виробничих факторів: електричної дуги, ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, твердих часток і пилу, бризок кислот, лугів, електроліту, розплавленої мастики, розплавленого металу тощо слід застосовувати виготовлені згідно з вимогами ГОСТ 12.4.013 і ГОСТ 12.4.001 захисні окуляри закритого типу з непрямою вентиляцією (наприклад, З4-72, ЗН8-72-У, ЗН13-72-Т, ЗН16-90, ЗНР1, із світлофільтрами С-4 – С-9, ЗНР3 (Г-1, Г-2, Г-3), ЗН5-72 (Г-1, Г-2, Г-3) та ін.).
17.4.2. Окуляри в герметичному виконанні, що призначені для захисту очей від шкідливої дії різних газів, пари, диму, бризок, рідин, що роз’їдають очі, повинні повністю ізолювати простір під ними від навколишнього середовища; окуляри повинні комплектуватись плівкою, що не запотіває.
17.4.3. В процесі експлуатації випробування окулярів не проводяться.
17.5. Захисні щитки для електрозварників
17.5.1. В електроустановках під час виконання вогневих робіт для індивідуального захисту очей і обличчя електрозварників від ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, засліплюючої яскравості дуги та іскор, а також бризок розплавленого металу необхідно застосовувати захисні щитки для електрозварників, виготовлені згідно з вимогами ГОСТ 12.4.035 і ГОСТ 12.4.023.
17.5.2. В електроустановках необхідно використовувати щитки таких видів:
– з регульованим наголовним кріпленням;
– з ручкою;
– універсальні з наголовним кріпленням і ручкою;
– з кріпленням на касці.
17.5.3. Захисні щитки для електрозварників повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:
– корпус щитків повинен бути непрозорим, виготовленим з неструмопровідного матеріалу (фібри полікарбоната), стійкого до іскор, бризок розплавленого металу;
– конструкція щитків повинна передбачати пристрій, що унеможливлює випадання скла з рамки або переміщування його за будь-якого положення щитка, а також забезпечує можливість замінювання скла без застосування інструменту.
17.5.4. В процесі експлуатації випробування щитків для електрозварників не проводяться.
17.6. Спеціальні рукавиці
17.6.1. В електроустановках для індивідуального захисту рук від механічних пошкоджень, підвищених і понижених температур, іскор і бризок розплавленого металу і кабельної маси, мастил і нафтопродуктів, води, кислот, лугів, електроліту необхідно застосовувати спеціальні рукавиці, виготовлені згідно з вимогами ГОСТ 12.4.010.
17.6.2. Спеціальні рукавиці повинні виготовлятись з дотриманням таких вимог:
– для виготовлення рукавиць необхідно використовувати парусину з вогнезахисним просочуванням або вовняні тканини, сукно або термостійку юхта;
– рукавиці повинні мати підсилювальні захисні наклади або виготовлятись без них, мати звичайну довжину або бути подовженими з крагами;
– довжина звичайних рукавиць не повинна перевищувати 300 мм; довжина рукавиць з крагами повинна бути не менше 420 мм.