Е Ч К

2.12 Фіксуючі пристрої

2.12.1 Фіксуючі пристрої повинні забезпечувати надійне кріплення контактних проводів у необхідному положенні щодо вісі колії, можливість регулювання зиґзаґа, вертикальне переміщення контактних проводів при віджимі струмоприймачем, переміщення проводів при зміні температури і плавне без ударів та іскріння струмознімання при встановленій швидкості руху поїздів.

2.12.2  На головних коліях перегонів і залізничних станцій, приймальновідправних та інших, де швидкість руху поїздів перевищує 50 км/год, встановлюють зчленовані фіксатори, додаткові фіксатори яких повинні сприймати тільки розтяжне зусилля. На фіксуючих тросах жорстких і гнучких поперечин встановлюють додаткові фіксатори, що сприймають розтяжне зусилля.

На неробочих вітках спряжень анкерних ділянок і контактних проводів, які відходять на анкеровку, встановлюють прості фіксатори, що сприймають стискальне зусилля.

2.12.3  На зовнішній стороні кривих ділянок застосовують гнучкі фіксатори відповідно до даних таблиці 2.12.1. Гнучкі фіксатори зчленовують із ізолятором вусовиком з біметалевого сталемідного проводу площею перерізу не менше 25 мм² з можливістю регулювання зиґзаґа. Вушко фіксатора повинне бути вище контактного проводу на 100 мм при радіусі кривої більше 600 м і на 75 мм при радіусі кривої 600 м і менше.

2.12.4  При двох контактних проводах кожен провід фіксують окремим додатковим фіксатором однакової довжини із забезпеченням можливості поздовжніх переміщень одного проводу щодо іншого.

2.12.5 У напівкомпенсованих підвісках при середньорічній температурі повітря даного температурного району і у компенсованих підвісках повинні дотримуватися відстані від контактного проводу до основного стрижня фіксатора та до нижнього фіксуючого троса не менше зазначених у таблиці 2.12.2. Відстань від робочого контактного проводу до анкеруємої вітки іншої колії, що перетинає, або фіксуючої відтяжки повинна бути не менше зазначених для основного стрижня зворотного фіксатора і нижнього фіксуючого троса.

На дільницях швидкісного руху поїздів фіксаторні стійки повинні мати обмежувальний пристрій, що не допускає віджим контактного проводу струмоприймачем більше 250 мм.

2.12.6  На головних коліях залізничних станцій і перегонів, де фіксуючі троси перебувають на різних висотах від рівня головки рейки, необхідно застосовувати додаткові пристрої (деталі зниження), що забезпечують нормальний нахил додаткового фіксатора. Цими пристроями обладнуються фіксатори і на інших коліях, де вертикальна відстань від контактного проводу до фіксуючого троса перевищує 600 мм.

2.12.7  Кріплення основного стрижня фіксатора до ізолятора у простого та зчленованого фіксаторів повинне бути жорстким, а фіксаторних ізоляторів до кронштейнів і стійок, а також додаткових фіксаторів до нижніх фіксуючих тросів – шарнірним, що забезпечує найбільші можливі вертикальні і горизонтальні переміщення фіксаторів.

Зсув уздовж колії додаткового фіксатора в місці кріплення до контактного проводу не повинен перевищувати при крайніх значеннях температури повітря 1/3 довжини фіксатора в кожну сторону від його середнього положення.

2.12.8 Основні стрижні фіксаторів виготовляють із кутникової стали, труб сталевих або з алюмінієвих сплавів, а додаткові – зі смугової сталі спеціального профілю або алюмінієвих сплавів. Сталеві елементи повинні мати антикорозійне покриття. У швидкісній контактній підвісці (КС-200) основні стрижні зі сталевих труб повинні мати цинкове покриття товщиною 100-150 мкм, а додаткові фіксатори повинні бути з алюмінієвих сплавів.

Довжина додаткового фіксатора повинна бути не менше 1,2 м.

2.12.9  У кривих ділянках радіусом менше 400 м повинна бути подвійна рознесена фіксація контактних проводів з відстанню між додатковими фіксаторами 2 м.

Визначення довжини прольоту між опорами в цих випадках повинне виконуватись як для одиночного фіксатора.

Таблиця 2.12.1

Примітки.

У чисельнику зазначені радіуси для одного контактного проводу, у знаменнику – для двох.

Прочерки означають, що в цих умовах встановлення гнучких фіксаторів не допускається.

Таблиця   2.12.2

Примітка.

* При відсутності обмежувального пристрою на фіксаторній стійці відстань повинна бути не менше встановленої для швидкості руху поїздів 121 – 160 км/год.

2.12.10 Зчленовані фіксатори доповнюють пристроями, що охороняють їх від перекидання: обмежувальними упорами на стійках кріплення додаткових фіксаторів і крім цього жорсткими розпірками між несучим тросом і основним стержнем фіксатора. Зазначені пристрої повинні бути на прямих і кривих ділянках радіусом більше 500 м у не захищених від вітру місцях – насипах висотою більше 5 м у відкритій місцевості, заплавах рік, ярах, насипах більше 10 м у лісових масивах, а також у місцях, підданих автоколиванням проводів.

Жорсткі розпірки повинні мати біля основного стрижня фіксатора ізолюючі вузли і на несучому тросі двоболтове кріплення. Кут нахилу жорстких розпірок і підтримуючих струн до вертикалі поперек вісі колії не повинен перевищувати 45°.

Перекиданню фіксаторів швидкісної контактної підвіски (КС-200) запобігають ненавантаженою вітровою струною довжиною 600 мм, якою додатковий стержень фіксатора з’єднується з основним стержнем.

2.12.11  У не захищених від вітру місцях: насипах висотою більше 5 м у відкритій місцевості, заплавах рік, ярах, насипах висотою більше 10 м у лісових масивах, а також там, де спостерігаються автоколивання проводів, необхідно застосовувати обмежувальний пристрій на фіксаторній стійці або під основним стрижнем зворотного фіксатора встановлювати обмежувач підйому, який повинен мати форму, що виключає удар по ньому полоза струмоприймача при піджатті  контактного проводу.

2.12.12  На зворотніх фіксаторах зі стрижневими ізоляторами на відстані не менше 0,5 м від ізолятора повинні бути страхуючі струни без натягу з біметалевого сталемідного дроту діаметром 4 мм.

2.12.13 Кріплення фіксаторів до кронштейнів і стійок здійснюють через фіксаторні стрижневі ізолятори. При ізольованих консолях фіксатори кріплять безпосередньо на консольний кронштейн.

На раніше змонтованих дільницях до відновлення і реконструкції допускається кріплення через ізолятори старої конструкції: на дільницях змінного струму – фіксаторні стрижневі фарфорові; на дільницях постійного струму – два жорстко з’єднаних тарілчастих фарфорових або фіксаторні стрижневі фарфорові; у зворотних фіксаторах у кривих ділянках колії радіусом 1500 м і менше і на спряженнях – консольні стрижневі фарфорові.

2.12.14  Відстані від контактного проводу до вузла кріплення основного стержня фіксатора (фіксаторного ізолятора) до кронштейна або стійки повинні бути не менше зазначених у таблиці 2.12.3.

2.12.15 На контактному проводі несиметричний фіксуючий затискач повинен бути розташований так, щоб зусилля від зиґзаґа було спрямовано убік основної плашки (гайки на внутрішній стороні зиґзаґа).

Таблиця   2.12.3