2.13 Електричні з’єднувачі
2.13.1 Електричні з’єднувачі (поздовжні і поперечні) на спряженнях анкерних ділянок, окремих секцій на залізничних станціях, на повітряних стрілках, підсилюючих проводів з контактною підвіскою, несучих тросів з контактними проводами, для підключення роз’єднувачів і розрядників повинні забезпечувати надійний електричний контакт, еластичність контактної підвіски і по своїй довжині поздовжні температурні переміщення проводів.
Поздовжні електричні з’єднувачі повинні мати площу перерізу, що відповідає площі перерізу з’єднуємих ними підвісок.
2.13.2 Живлячі лінії, електричні з’єднувачі від підсилюючих проводів, шлейфи роз’єднувачів, розрядників і обмежувачів перенапруги підключають безпосередньо до електричного з’єднувача між несучим тросом і контактним проводом на відстані 1/3 від несучого тросу. Довжину шлейфів при підключенні до компенсованої контактної підвіски вибирають із урахуванням температурних переміщень проводів.
Поздовжні електричні з’єднувачі до живлячих і підсилюючих проводів біля анкеровок необхідно приєднувати до вільних кінців, що виходять із кінцевих затискачів.
2.13.3 Поздовжні електричні з’єднувачі на неізолюючих спряженнях і обводи приєднують до кожного несучого троса двома з’єднувальними затискачами та до кожного контактного проводу одним живлячим затискачем.
2.13.4 Поздовжні електричні з’єднувачі на неізолюючих спряженнях по своїй довжині і взаємному розташуванню місць кріплення на несучих тросах повинні забезпечувати температурні переміщення в протилежних напрямках проводів спрягаємих анкерних ділянок.
При напівкомпенсованій підвісці довжина електричного з’єднувача повинна бути не менше 0,8 м і при компенсованій підвісці – не менше 2 м.
Розташування місць кріплення електричного з’єднувача на кожній вітці анкерної ділянки необхідно вибирати з урахуванням поздовжніх переміщень компенсованих проводів (див. рис. 2.11.1, а, б).
2.13.5 Перетинаючі та анкерні вітки, а також окремі проводи контактної мережі однієї секції повинні бути з’єднані електричним з’єднувачем з контактною підвіскою, що перебуває поруч.
2.13.6 Всі види електричних з’єднувачів і шлейфи необхідно виконувати з мідних проводів марки М площею перерізу 70-95 мм2 на дільницях змінного струму та 95-120 мм2 на дільницях постійного струму.
Для з’єднання несучих тросів і контактних проводів допускається застосовувати при постійному струмі електричні з’єднувачі площею перерізу 70 мм2. Електричні з’єднувачі можуть бути також виконані з алюмінієвих і сталеалюмінієвих проводів відповідної площі перерізу по міді з використанням окінцьовувачів із плакованих пластин.
При відстані між несучим тросом і контактним проводом менше 1 м у напівкомпенсованих підвісках електричні з’єднувачі, до приведення конструктивної висоти контактної підвіски до нормативної, необхідно виконувати із проводу марки МГ загальною довжиною, обумовленою з врахуванням максимальних температурних переміщень контактного проводу.
Для підвищення надійності електричних з’єднувачів і шлейфів з мідних і алюмінієвих проводів всі дроти з торців необхідно зварювати або обпресовувати наконечниками. На кінці багатодротових проводів, що виступають, повинен бути накладений бандаж і вони повинні бути закріплені на основному проводі.
Контактні поверхні наконечників, затискачів і проводів перед з’єднанням повинні бути ретельно захищені від окислів.
2.13.7 Для забезпечення еластичності контактної підвіски електричні з’єднувачі із проводу марки М, А або АС повинні бути виконані у вигляді півкільця радіусом, який дорівнює половині відстані між контактним проводом і несучим тросом. З’єднувачі із проводу марки МГ на відстані 300 мм від контактного проводу повинні мати три витки проводу з діаметром кожного витка 50-60 мм.
2.13.8. Поперечні електричні з’єднувачі між несучими тросами і контактними проводами на перегонах, головних і приймально-відправних коліях залізничних станцій встановлюються за межами ресорних або перших вертикальних струн на відстані 0,2 – 0,5 м від їх місць кріплення. Вони повинні бути при постійному струмі в кожному прольоті, а на малодіяльних ділянках постійного струму і при змінному струмі на рівнинах і спусках через проліт, на підйомах та у зонах рушання і розгону в кожному прольоті.
Поперечні електричні з’єднувачі між несучими тросами і контактними проводами при струмопровідних струнах не встановлюються.
2.13.9 Електричні з’єднувачі між підсилюючими проводами і контактною підвіскою встановлюють на затяжних підйомах та у зонах рушання і розгону в кожному прольоті, а поза цими зонами через 3-4 прольоти. Приєднувати ці електричні з’єднувачі треба до електричного з’єднувача між несучим тросом і контактним проводом в першій половині відстані між несучим тросом і контактним проводом.
2.13.10 Контактні підвіски станційних колій, об’єднані в одну секцію, з’єднують електричними з’єднувачами в зонах рушання і розгону в кожному прольоті, а поза цими зонами через 3-4 прольоти.
Електричні з’єднувачі на повітряних стрілках і біля секційних ізоляторів встановлюють відповідно до вимог підпунктів 2.8.13 і 2.10.15 цих Правил.
2.13.11 Шлейфи роз’єднувачів, розрядників та обмежувачів перенапруги, що перетинають контактну підвіску іншої секції, необхідно розташовувати над несучим тросом на відстані не менше 0,8 м.