2.19 Секційні роз’єднувачі, пункти групування станцій стикування
2.19.1 Роз’єднувачі контактної мережі, ПЛ 10 (6), 25, 35 кВ і ДПР 25 кВ повинні забезпечувати надійне електричне з’єднання і роз’єднання різних секцій та підключеного до них силового устаткування і відповідати найбільшому струму, що протікає через них, і номінальній напрузі.
2.19.2 Роз’єднувачі повинні розташовуватися групами в місцях, зручних для підходу персоналу до привода роз’єднувача. Не рекомендується розташовувати їх у міжколійях, що не призначені для проходу обслуговуючого персоналу. Не допускається наявність проводів і конструкцій над роз’єднувачами на відстані менше 2 м.
Для відключення секцій контактної підвіски в місцях, де виконуються вантажно-розвантажувальні роботи та огляд дахового устаткування ЕРС, застосовують роз’єднувачі із заземлюючими ножами.
2.19.3 Площа перерізу шлейфів роз’єднувача повинна бути не менше площі перерізу контактних підвісок, що з’єднують, і інших проводів, а шлейф, що підключається до його рухомого контакту, повинен бути закріплений на підвісному або опорному ізоляторі.
До контактної підвіски шлейфи роз’єднувача повинні підключатися через ізолятори зі знімними перемичками, що дозволяють виконувати його ремонт і заміну без зняття напруги з контактної мережі.
2.19.4 Роз’єднувачі обладнують ручними приводами або моторними приводами з дистанційним керуванням. Приводи повинні бути закриті на замки. Рухомий ізолятор роз’єднувача і привод з’єднують валом або тягою. Допускається застосування тросових тяг для вертикально рублячих роз’єднувачів.
Моторний привод повинен мати пристрій, що дозволяє перемикати роз’єднувач вручну. Перемикання роз’єднувачів повинно виконуватися при відсутності струму навантаження.
Роз’єднувачі із заземлюючими ножами повинні мати конструкцію, що виключає можливість включення заземлення при включеному положенні роз’єднувача.
2.19.5 Моторні приводи роз’єднувачів повинні бути обладнані захистом від самовільних перемикань і блокуванням, що не допускає включення роз’єднувача при виконанні роботи.
2.19.6 Підшипники електродвигунів, валів, редуктори, шарнірні вузли моторних і ручних приводів повинні бути покриті мастильним матеріалом. Для підшипників і редукторів марка мастильного матеріалу зазначена в заводському паспорті привода. Для шарнірних вузлів застосовують змащення марок ЖТ-79Л, ЖТ-72, ЖТКЗ-65, ЦИАТИМ-201, ЦИАТИМ-202, ЦНИИ-КЗ та інші рівноцінні змащення.
2.19.7 Пульти дистанційного керування роз’єднувачами встановлюють у приміщеннях і підключають до джерела живлення через ізолюючий трансформатор.
2.19.8 При постійному струмі моторні і ручні приводи роз’єднувачів повинні бути ізольовані від опор контактної мережі та від роз’єднувачів. Якщо
кронштейни для встановлення роз’єднувача і привода ізольовані від опори, вал або тяги можуть не мати ізолюючих вставок.
Металеві оболонка і броня кабелів дистанційного керування повинні бути ізольовані від конструкції моторних приводів та опор. У всіх зазначених місцях опір ізоляції повинен бути не менше 10 кОм.
2.19.9 На станціях стикування перемикання роду струму в секціях контактної підвіски здійснюють перемикачами, розташовуваними в неопалюваних приміщеннях пунктів групування. Кожен пункт групування, крім шин постійного і змінного струму, повинен мати резервну шину з резервним перемикачем.
Керування перемикачами здійснюється в єдиній системі маршрутно-релейної централізації залізничної станції черговим, одночасно з перемиканням стрілок і сигналів при підготовці маршруту.
2.19.10 Живлячі лінії до шин пунктів групування повинні підключатися через роз’єднувачі з дистанційним керуванням. Вони обладнаються блокуванням, яка повинна запобігати:
включенню або відключенню роз’єднувачів при включеному положенні перемикачів;
включенню заземлюючого ножа при включеному положенні одного з роз’єднувачів;
включенню роз’єднувача при включеному заземлюючому ножі.
2.19.11 Секції контактної мережі і живлячі їх лінії постійного струму на станціях стикування повинні мати захист від попадання в них змінного струму. Відстань від місця встановлення захисту станції стикування до можливого найбільш віддаленого місця перекриття ізоляції на контактній мережі не повинна перевищувати 1,5 км.
Пристрій захисту станції стикування повинен підключатися до шин постійного струму кожного з пунктів групування, а також до неперемикаємих ділянок контактної мережі постійного струму, пов’язаних з ділянкам змінного струму.