2.20 Лінії живлячі, ідсилюючі, відсмоктуючі, електропостачання та зв’язку
2.20.1 Взаємне розташування проводів і кабелів різного призначення, підвішених на опорах контактної мережі, і проводів контактної підвіски повинне бути таким, щоб забезпечувалася можливість виконання робіт на них при наявності напруги в контактній підвісці і навпаки, крім контактної підвіски на ізольованих консолях.
2.20.2 Проводи живлячих, підсилюючих і відсмоктуючих ліній підвішені разом в одному або декількох сідлах, з’єднуються між собою в прольоті затискачами, дротовими бандажами або розпірками. У місці підвісу алюмінієвих і сталеалюмінієвих проводів повинен бути встановлений алюмінієвий вкладиш.
2.20.3 Підсилюючі проводи розанкеровують на анкерних опорах спряжень анкерних ділянок контактної підвіски. При компенсованих підвісках рекомендується розанкеровувати підсилюючі проводи через 3-4 спряження анкерних ділянок контактної підвіски з виконанням обводу з польової сторони.
2.20.4 Підвіску проводів ДПР здійснюють на загальному кронштейні. Проводи багатопровідної (ЕПП) підвішують по одному проводу з кожної сторони. При цьому повинно передбачатися одночасне перемикання обох фаз ліній ДПР.
Розанкерування проводів ДПР виконують через 3-4 км.
2.20.5 Екрануючі проводи підвішують на одному кронштейні з підсилюючими проводами з боку опори і приєднують до середньої точки колійного дросель-трансформатора на відстані не менше 4 км від місць відповідних підключень в діючих пристроях автоблокування, а при новому будівництві електрифікованих ліній – не менше 5 км. На проміжних опорах розанкерування екрануючих проводів виконують через 3-4 км.
2.20.6 Площу перерізу відсмоктуючої лінії вибирають за розрахунковим струмом кола відсмоктування. Кількість проводів повинна бути не менше двох. Відсмоктуюча лінія повинна мати мінімальну довжину і підключатися до рейкового кола в створі тягової підстанції.
2.20.7 Відсмоктуючі лінії постійного струму повинні мати болтові електричні з’єднання проводів або кабелів відсмоктуючих ліній із провідниками, підключеними безпосередньо до рейок.
Відсмоктуючі лінії від тягової підстанції до з’єднання з рейковим колом повинні мати опір ізоляції від землі не менше 0,5 МОм при випробувальній напрузі 1000 В.
2.20.8 Відсмоктуючі лінії повинні підключатися при двониткових рейкових колах до середніх виводів дроселів-трансформаторів (як правило, головних колій) і при однониткових рейкових колах – до тягових рейок. При новому будівництві електрифікованих ліній відстань між точками підключень зворотних тягових проводів відсмоктувальних ліній до середніх виводів дросель-трансформаторів повинна бути не менше 5 км.
В діючих пристроях автоблокування при електричній тязі змінного струму з відсмоктувальними трансформаторами типу ОМО допускається відстань між точками підключень зворотних тягових проводів до середніх виводів дросель-трансформаторів не менше 4 км.
Дозволяється на діючих лініях за узгодженням зі службою сигналізації та зв’язку залізниці підключати відсмоктуючи лінії до додаткового дросель-трансформатора.
2.20.9 На станціях стикування відсмоктуючі лінії кіл відсмоктування постійного і змінного струму повинні бути розташовані на різних опорах, а контур заземлення тягової підстанції не повинен з’єднуватися з колом відсмоктування. Відсмоктуючі лінії підключають роздільно до тягового рейкового кола з боку, що відповідає роду струму. Допускається підключення кіл відсмоктування до тих самих дроселів-трансформаторів або безпосередньо до тягових рейок.
2.20.10 На поздовжніх ПЛ 10 (6), 25 і 35 кВ для зниження заважаючого впливу електричного поля повинна виконуватися транспозиція проводів через кожні 3 км і дотримуватися рівномірне завантаження фаз (однофазні КТП підключають, чергуючи фази). Нерівномірність розподілу навантаження по фазах основної високовольтної лінії для живлення пристроїв СЦБ допускається не більш, ніж на 10%.
2.20.11 Низьковольтні мережі напругою до 1000 В, розміщені на опорах контактної мережі і конструкціях, заземлених на тягове рейкове коло, при постійному струмі з рейковими колами 50 Гц, повинні бути з ізольованою нейтраллю. У системах з неізольованою нейтраллю електропостачання повинне здійснюватися через ізолюючий трансформатор.
2.20.12 При підвісці на опорах контактної мережі ПЛ 0,4 кВ із нульовим проводом з боку живлення обладнують чотирьохполюсним вимикаючим апаратом (один полюс для розриву нульового проводу). Повторне глухе заземлення нульового проводу не допускається.
2.20.13 На дільницях змінного струму ПЛ 0,4 кВ повинні мати глухозаземлену нейтраль обмотки нижчої напруги живлячого трифазного трансформатора або одного з кінців обмотки однофазного трансформатора. Крім того, на початку та кінці лінії фазні і нульові проводи лінії заземлюють через ємнісні опори.
2.20.14 Світильники, прожектори, корпуси апаратів і приладів, які встановлені на опорних і підтримуючих конструкціях контактної мережі, ізолюють від конструкцій за допомогою дерев’яних брусів, клиц або полімерних прокладок з ізоляцією на 1000 В. Їх корпуси на дільницях постійного струму приєднують до заземленого нульового проводу, а на дільницях змінного струму корпуси до нульового проводу не приєднують і не заземлюють.
2.20.15 Лінії гирляндного освітлення до нижніх фіксуючих тросів кріплять на ізоляторах з рівнем ізоляції контактної мережі, а живлення лінії здійснюють через ізолюючий трансформатор.
2.20.16 Підвіску проводів ПЛ 10 (6) кВ при залізобетонних і металевих опорах та конструкціях, заземлених на тягову рейку, здійснюють на металевих кронштейнах з ізоляторами опорно-штирьового типу на напругу 20 кВ або із двома підвісними ізоляторами тарілчастого типу, або на дерев’яних кронштейнах з ізоляторами опорно-штирового типу на напругу 10 кВ.
Розанкерування проводів виконується в обох горловинах залізничних станцій і через кожні 3-4 км на перегонах.
2.20.17 Підвіску проводів ПЛ 25, 35 кВ і ДПР 25 кВ на опорах і конструкціях контактної мережі здійснюють на металевих кронштейнах (консолях) з підвісними тарілчастими ізоляторами та рівнем ізоляції контактної мережі змінного струму.
Встановлення Т-подібних надставок і стійок для підвіски проводів ДПР на опорах і ригелях не допускається. При відновленні та реконструкції контактної мережі вони повинні бути замінені.
Застосування Т-подібних надставок і стійок може бути допущене у виняткових випадках з дозволу служби електропостачання залізниці.
2.20.18 Підвіску проводів ПЛ 0,4 кВ здійснюють на дерев’яних кронштейнах з ізоляторами опорно-стрижневого типу на напругу 10 кВ. Деталі їх кріплення на залізобетонних опорах не ізолюють від опор.
2.20.19 На дерев’яних кронштейнах (траверсах) ПЛ 0,4 і 10 (6) кВ з боку опори повинен бути обмежувальний стрижень висотою 200 мм, що не допускає торкання опори проводом при зриві його з ізолятора або ізолятора зі стрижня.
2.20.20 За умовами механічної міцності у ПЛ, що підвішують на опорах контактної мережі, повинні застосовуватися сталеалюмінієві проводи площею перерізу не менше 25 мм2.
2.20.21 Проводи хвилеводу поїзного радіозв’язку повинні бути сталемідними для І і ІІ району діаметром 4 мм або сталеалюмінієвими діаметром 5 мм, а для ІІІ і ІV районів – сталемідними діаметром 6 мм та підвішуються, як правило, з польової сторони опори контактної мережі на ізоляторах типу ТФ, встановлених на дерев’яних кронштейнах на відстані не менше 400 мм від опори без обмежувальних стрижнів.
2.20.22 Кабель ВОЛЗ на опорах контактної мережі розташовують, як правило, з польової сторони нижче проводів ПЛ 0,4; 10 (6); 25; 35 кВ і ДПР 25 кВ. З дозволу служби електропостачання залізниці допускається підвіска його із внутрішньої сторони опори (з боку колії) або вище проводів ПЛ 0,4 кВ за умови недопущення зхлестування і механічного тертя проводів ПЛ і кабелів ВОЛЗ.
Підвіску кабелів ВОЛЗ здійснюють на металевих кронштейнах, хомутах та інших конструкціях.
На дільницях постійного струму при заземленні кронштейнів кабелів ВОЛЗ між хомутами кронштейнів і опорою повинні бути прокладені ізолюючі прокладки з опором ізоляції не менше 10 кОм.
2.20.23 На мостах з їздою «понизу» проводи високовольтних ліній повинні бути в точці підвісу на кронштейні (консолі) на відстані не менше 1,5 м від елементів головних ферм і не повинні наближатися до них у середині прольоту ближче 0,5 м при максимальній швидкості вітру.
2.20.24 Кронштейни проводів ПЛ 10 (6), 25, 35 кВ і ДПР 25 кВ повинні кріпитися за допомогою жорстких тяг:
у місцях, не захищених від вітру (заплави рік, яри, насипи висотою більше 5 м від поверхні землі або над деревами в лісистій місцевості);
у місцях, підданих автоколиванням проводів;
при розташуванні опор із зовнішньої сторони кривої;
при встановлені кронштейнів з відхиленням нагору від горизонталі.
У цих місцях кронштейни повинні бути закріплені від розвороту спеціальними накладками або на проводах повинні бути встановлені затискачі по обидві сторони від сідла.
Пристрої від розвороту кронштейнів ДПР, крім того, повинні встановлюватися на зовнішній стороні кривої ділянки колії радіусом 1000 м і менше на кожній опорі, радіусом до 2000 м – через опору, радіусом більше 2000 м і на прямих ділянках колії – через п’ять опор.
При розташуванні на одному кронштейні живлячого, підсилюючого або екрануючого провода марки А-185 і провода системи ДПР встановлення спеціальних накладок від розвороту кронштейнів не потрібно. В IV-V ожеледних районах здійснюють ресорне кріплення проводів.
2.20.25 Кронштейни повинні розташовуватися на опорах горизонтально і займати на прямих ділянках колії перпендикулярне вісі колії положення, а в кривих ділянках – радіальне положення. Відхилення кінця кронштейна від нормативного не повинне перевищувати ± 50 мм від горизонталі та ± 100 мм уздовж провода.
При необхідності можуть застосовуватися кронштейни, встановлені з нахилом, кут відхилення яких нагору від горизонталі не повинен перевищувати 30°.
2.20.26 На ПЛ 0,4 і 10 (6) кВ із ізоляторами опорно-стрижневого типу провід повинен бути прикріплений на прямих ділянках колії до головки або шийки ізолятора з боку опори, а на кривих – до шийки ізолятора, при цьому ізолятор повинен перебувати всередині кута.
У населеній місцевості, над платформами, при перетинаннях залізничних колій і автомобільних доріг повинно бути подвійне кріплення проводів. У районах, де спостерігаються автоколивання проводів, повинно застосовуватися ресорне в’язання, а при проходженні лінії над платформами, залізничними коліями і автомобільними дорогами – подвійне ресорне в’язання.
В’язання повинно виконуватися дротом діаметром 2,5-3,5 мм із того ж матеріалу, що і основний провід.
2.20.27 Оболонки силових, сигнальних, освітлювальних та інших кабелів, прокладених на опорах контактної мережі, жорстких поперечинах, штучних спорудах і інших конструкціях, заземлених на рейку, повинні бути ізольовані від цих конструкцій. Опір ізоляції повинен бути не менше 10 кОм. Броню кабелю знімають, якщо вгорі не накладений шланг, а для захисту від механічних пошкоджень на висоті 2,5 м від землі кабель закривають коробом з полімерного матеріалу, що не поширює горіння, або з дерева.
2.20.28 На кам’яних, залізобетонних і металевих мостах кабелі прокладають відповідно до затверджених типових рішень. У тунелях броньовані кабелі повинні бути покладені на спеціальних конструкціях, закріплених на стінках тунелю, без зовнішнього захисного покриття або в шлангах (оболонках), що не поширюють горіння.
2.20.29 При горизонтальній прокладці неброньованих кабелів у місцях контакту з опорними конструкціями (клицами, кришками та іншими) оболонка кабелів повинна бути захищена від пошкоджень еластичними прокладками (листова гума, полівінілхлорид та інші).
2.20.30 Однофазні комплектні трансформаторні підстанції (КТПО) на напругу 10 (6) кВ потужністю 1,25 і 2,5 кВА приєднують до лінії без встановлення додаткових роз’єднувачів. Інші КТП 10 (6) кВ і КТП 25 кВ, крім підйомно-опускних, підключають через виносний роз’єднувач, встановлений на опорі контактної мережі або на окремій опорі.
Для однофазних КТПО-2/25, -4/25, -10/25 і КТП-25/25 розрядники, обмежувачі перенапруги і високовольтні запобіжники повинні бути винесені за межі КТП і встановлені на окремій опорі з роз’єднувачем.
2.20.31 Відсмоктуючі трансформатори встановлюють на спеціальних залізобетонних підставах так, щоб відстань від ізоляторів до землі було не менше 3,5 м.
Відсмоктуючі проводи, у розсічення яких підключені вторинні обмотки відсмоктуючих трансформаторів підвішують на металевих кронштейнах на одиночному ізоляторі тарілчастого типу і у середній зоні між відсмоктуючими трансформаторами їх приєднують до рейкового кола.
Шлейфи відсмоктуючих трансформаторів підключають до контактної підвіски через ізолятори зі знімними перемичками, що забезпечують обслуговування і ремонт трансформаторів без зняття напруги з контактної підвіски.