2.22 Опорні пристрої і підтримуючі конструкції
2.22.1 Опорні пристрої і підтримуючі конструкції розраховують на суміщення розрахункових навантажень, що діють у нормальному, монтажному та аварійному режимах, найбільших для окремих елементів і конструкцій відповідно до Норм проектування контактної мережі. Потужність опор повинна перевірятися на забезпечення стійкості при падінні сусідньої опори і повинна бути розрахована на підвіску в перспективі підсилюючих проводів.
2.22.2 При визначенні потужності жорстких і гнучких поперечин повинно враховуватися навантаження від підвіски проводів контактної мережі на всіх коліях, що перекриваються поперечиною, у тому числі неелектрифікованих при будівництві, а також від підвісок з’їздів, анкеруємих віток та інших проводів і пристроїв, розташовуваних на поперечинах.
2.22.3 При новому будівництві, відновленні і реконструкції як опорні пристрої для контактної підвіски необхідно передбачати:
на перегонах двоколійних ділянок – для кожної головної колії окремі опорні пристрої, не зв’язані між собою механічно, при цьому вони не повинні встановлюватися в міжколійя головних колій, розташованих на загальному (спільному) земляному полотні;
при габариті однієї з опор двоколійної ділянки більше 4,9 м від осі крайньої колії і при розташуванні ізолюючих спряжень анкерних ділянок у кривих ділянках колії радіусом менше 600 м – жорсткі поперечки з консольними або фіксаторними стійками;
на багатоколійних перегонах – жорсткі поперечки з консольними або фіксаторними стійками для кожної колії;
на станціях – гнучкі або жорсткі поперечки, при цьому не допускається застосування середніх опор із кріпленням на них із двох сторін жорстких або гнучких поперечин;
у штучних спорудах – верхні елементи мостів, зводи тунелів, конструкції шляхопроводів і пішохідних мостів.
При неможливості встановлення одиночних опор, гнучких або жорстких поперечок допускається, як виключення, використання двоколійних консолей з фіксаторними стійками для кожного колії.
2.22.4 Сталеві опори і конструкції повинні бути з низьковуглецевих сталей звичайної якості, низьколегованих конструкційних сталей або сталей підвищеної корозійної стійкості.
Категорія сталі повинна відповідати кліматичному району електрифікованої дільниці. Всі опори і конструкції зі сталі повинні мати стійке антикорозійне покриття.
Забороняється використання при виготовленні опор, ригелів, консолей та інших пристроїв контактної мережі і ПЛ конструктивних елементів зі сталевого прокату товщиною менше 4 мм.
Сталеві зварені конструкції, для яких передбачається захисне антикорозійне покриття, яке наноситься методом гарячого цинкування або алюміювання, повинні мати зварені з’єднання в стик, утворені двосторонніми швами або
по відстані між стійками однієї жорсткої поперечини не більше ± 300 мм (при дотриманні проектного габариту встановлення стійок щодо вісі найближчих колій);
по розвороту опор у плані стосовно напрямку, перпендикулярному вісі колії ± 3° (tg 3° = 1/20);
по відстані від вісі колії до опор на рівні головки рейки +150 мм;
по нахилу вісі опори щодо вертикалі – 2% висоти опори убік, протилежну дії основних навантажень, і 1% – уздовж вісі колії, а на дільницях швидкісного руху поїздів (161 – 200 км/год) убік поля та уздовж вісі колії – 0,5%, для анкерних опор – 0,5% убік, протилежний дії основних навантажень, опори жорстких поперечин повинні бути встановлені вертикально;
по відстані між анкерною опорою і анкером для відтяжки ± 0,2 м.
Відтяжки анкерних опор повинні бути рівномірно натягнуті і встановлені в напрямку проводів, що анкеруються. При неможливості виконання цієї вимоги місце встановлення анкера погоджується зі службою електропостачання залізниці.
2.22.13 Жорсткі поперечини можуть бути як балкового, так і рамного типу на металевих або залізобетонних стійках. Жорсткі поперечини рамного типу не рекомендується застосовувати у пучинистих ґрунтах.
2.22.14 Для запобігання гніздування птахів нижня горизонтальна ферма ригеля жорсткої поперечини не повинна мати розпірок. У місцях гніздування птахів ригелі старої конструкції повинні бути обладнані електрорепелентним (відлякуючим птахів) захистом.
2.22.15 Гнучкі поперечини можуть бути як ізольовані, так і неізольовані, і змонтовані на металевих опорах, встановлених на бетонних фундаментах.
На малодіяльних дільницях допускається застосування гнучких поперечин на залізобетонних стійках із кількістю колій від 3 і більше, із застосуванням у необхідних випадках середніх стійок із двостороннім закріпленням на них тросів гнучких поперечин.
2.22.16 Поперечний несучий трос гнучкої поперечини повинен складатися із двох або чотирьох однаково натягнутих і розташованих паралельно сталемідних біметалевих проводів площею перерізу 95 мм2. Між поперечними несучими тросами повинні бути встановлені розпірки. Як фіксуючі троси використовують сталемідний біметалевий провід площею перерізу 70 мм2.
Стріла провисання поперечного несучого троса повинна бути не менш 1/10 довжини прольоту гнучкої поперечини, а відстань між нижньою точкою поперечного несучого троса і верхнім фіксуючим тросом повинна бути не менше 300 мм.
Верхній і нижній фіксуючі троси розташовують горизонтально без видимих стріл провисання. У фіксуючих тросах довжиною більше 30 м рекомендується встановлювати пружинні компенсатори.
2.22.17 Нижні фіксуючі троси гнучких і жорстких поперечок у межах високих платформ і над неелектрифікованими коліями повинні бути ізольовані від частин, що перебувають під напругою, і заземлені. Допускаються незаземлені троси на острівних платформах.
2.22.18 Відстань від проїзжої частини переїзду по напрямку переважного руху поїздів до опор консольних, гнучких або жорстких поперечок і анкерів відтяжок, розташованих біля головних колій перегонів і залізничних станцій, повинна бути не менше 25 м. У всіх інших випадках і для фіксуючих опор ця відстань повинна бути не менше 5 м. Опорні конструкції повинні встановлюватися так, щоб переїзд розташовувався в середині прольоту.
2.22.19 Відстань від кінця тупика до встановленої за ним анкерної опори будь-якого типу, крім тупиків відстою електровозів та електросекцій, повинна бути не менше 20 м. Ця відстань може бути скорочена у виняткових випадках за умовами рельєфу і забудови.
2.22.20 На опорах у якості підтримуючих контактну підвіску конструкцій застосовують поворотні ізольовані та неізольовані консолі. Допускається до відновлення і реконструкції контактної мережі при напівкомпенсованій підвісці застосування неповоротних консолей.
Одноколійні консолі напівкомпенсованої підвіски і двоколійні консолі розташовують перпендикулярно вісі колії, а в кривій ділянці колії – радіально. Зсув кінця консолі уздовж колії не повинен перевищувати ± 200 мм для консолей довжиною до 5 м та ± 300 мм для консолей довжиною більше 5 м. Положення консолі компенсованої контактної підвіски повинно відповідати графікам температурних переміщень, наведених на рис. 2.11.1 цих Правил з допуском ± 50 мм.
2.22.21 На перехідних опорах спряжень анкерних ділянок взаємне розташування консолей компенсованих підвісок повинно відповідати схемі, наведеної на рис. 2.22.1. Значення без дужок ставляться до мідного несучого троса, а в дужках до сталемідного. Переміщення наведені для максимальної довжини анкерної ділянки без врахування нагріву проводів струмом навантаження.
2.22.22 На ізольованих і неізольованих прямих похилих консолях у місцях, підданих підвищеним впливам вітру та автоколиванням проводів (заплави рік, над ярами, насипи висотою більше 5 м від поверхні землі або над деревами в лісистій місцевості, за винятком зовнішньої сторони кривих ділянок колії при радіусі менше 1000 м), встановлюють зтиснуті тяги.
При кріпленні консолей на хомутах відстань від вершини залізобетонної опори до хомута тяги повинна бути не менше 200 мм.
2.22.23 У двоколійних консолей обидві тяги повинні бути навантажені рівномірно. Двоколійні консолі кріплять до опори через перехідну деталь, що дозволяє робити монтаж і демонтаж консолі, розвернувши її уздовж колії.
2.22.24 Похилі ізольовані консолі при необхідності обладнують підкосами залежно від типу і габариту опори, а також радіуса кривої.
Підкіс повинен бути в натягнутому положенні злегка навантаженим. Місце кріплення підкоса до кронштейна консолі повинне перебувати на відстані не більше 500 мм від місця кріплення фіксатора.
2.22.25 На ізольованих консолях у місці підвісу мідного або сталемідного несучого троса повинен бути встановлений мідний вкладиш. Допускається встановлення додаткового тарілчастого ізолятора або електричного шунта площею перерізу не менше 70 мм2.
Рис. 2.22.1 Схема переміщення консолей, мм, компенсованої підвіски на перехідній опорі спряжень анкерних ділянок районів з розрахунковими температурами повітря від +40 до -40 °С
2.22.26 На всіх опорах контактної мережі, живлячих і відсмоктуючих ліній, а також ПЛ на самостійних опорах повинна бути нанесена нумерація. Порядок нумерації відповідає напрямку наростання кілометрів. Номерні знаки необхідно розміщати на висоті 1,6 м від рівня головки рейки до нижнього краю знака і розташовувати на поверхні стояка в площині, перпендикулярній вісі колії так, щоб їх було видно з поїзда та оглядових вишок.
Опори з боку непарної колії повинні мати непарні номери, а з боку парної – парні номери.
Допускається розташування номерних знаків на кронштейнах, основних стрижнях фіксаторів і нижніх фіксуючих тросах.
Допускається розміщення колійних кілометрових і пікетних знаків, постійних сигнальних знаків «С» на найближчих опорах контактної мережі на висоті від верхнього рівня головки рейки:
кілометрових – 2500 мм;
пікетних – 200 мм;
постійних сигнальних знаків «С» – 2500 мм.
Забороняється розміщення колійних і сигнальних знаків «С» на опорах контактної мережі, на яких розташовані приводи роз’єднувачів контактної мережі, розрядники та обмежувачі перенапруги, світлофорні головки, комплектні трансформаторні підстанції, а також на анкерних опорах з пристроями вантажної компенсації.