Е Ч К

2.23 Заземлення

2.23.1  Заземлення конструкцій і пристроїв контактної мережі і суміщених з нею ПЛ, а також інших споруд і пристроїв на електрифікованих лініях повинні забезпечувати: надійну роботу захисту від струмів коротких замикань, електробезпеку обслуговуючого персоналу та інших осіб, нормальне функціонування рейкових кіл автоблокування і електричної централізації, обмеження витоку тягових струмів на ділянках постійного струму.

Технічні і конструктивні рішення по заземленню пристроїв тягового та нетягового електропостачання і пов’язаних з ними споруд і конструкцій повинні відповідати вимогам Інструкції із заземлення пристроїв електропостачання на електрифікованих залізницях та Інструкції із захисту залізничних підземних споруд від корозії блукаючими струмами.

2.23.2 Пристрої зливу, наливу і зберігання легкозаймистих і горючих рідин, що належать організаціям залізничного транспорту, повинні бути захищені від іскроутворення на контактній мережі та ПЛ.

2.23.3 Металеві опори контактної мережі і конструкції кріплення контактної мережі та ПЛ на залізобетонних і дерев’яних опорах або неметалевих штучних спорудах, а також всі металеві конструкції (мости, шляхопроводи, світлофори, окремо розташовані опори, прожекторні щогли, дахи будинків і гідроколонки), розташовані на відстані менше 5 м у плані від проводів та елементів контактної мережі, що перебувають під напругою, повинні бути заземлені. Заземленню підлягають також всі розташовані в зоні впливу контактної мережі змінного струму металеві споруди, на яких виникають небезпечні наведені напруги.

2.23.4 Заземлення опор контактної мережі і споруд, що перебувають поблизу її, здійснюють індивідуальними або груповими заземлюючими провідниками, приєднаними до тягових рейок або середніх точок колійних дросель-трансформаторів (вирівнюючих дроселів) безпосередньо (глухим приєднанням) або через захисні пристрої.

2.23.5  Як захисні пристрої в колі заземлення використовують іскрові проміжки, діодні заземлювачі або діодно-іскрові заземлювачі (діодний заземлювач і два запаралелених іскрових проміжки).

2.23.6  На електрифікованих ділянках постійного струму металеві опори і конструкції кріплення контактної мережі та ПЛ напругою вище 1000 В на залізобетонних опорах заземлюють на рейкове коло:

через іскровий проміжок – при індивідуальному заземленні опор, що мають опір нижче 10 кОм, а також при груповому заземленні в катодних зонах потенціалів рейок;

через діодний заземлювач – при груповому заземленні опор в анодних і знакозмінних зонах;

через діодно-іскровий заземлювач – при груповому заземленні незалежно від потенційної зони при опорі кола заземлення опор менше 6 Ом на 1 км при підключенні до тягової рейки і менше 5 Ом – при підключенні до середньої точки дросель-трансформатора;

наглухо при індивідуальному заземленні, якщо опір кола заземлення не менше 10 кОм і є в отворах для закладних деталей ізолюючі втулки та під хомутами ізолюючі прокладки.

Деталі кріплення траверси (кронштейна) ПЛ напругою вище 1 кВ підключають до заземлюючого проводу опори контактної мережі. При підвісці проводів повинні дотримуватися вимоги пункту 2.20 цих Правил.

2.23.7  На електрифікованих ділянках змінного струму металеві опори і конструкції кріплення контактної мережі та ПЛ напругою вище 1000 В на залізобетонних опорах заземлюють на рейкове коло:

через іскровий проміжок – при індивідуальному заземленні, якщо опір опори менше 100 Ом при підключенні заземлення до рейки двониткового рейкового кола та менше 5 Ом – при підключенні до середньої точки дросель-трансформатора;

через іскровий проміжок – при груповому заземленні, якщо опір кола заземлення опор менше 6 Ом на 1 км при підключенні до рейки двониткового рейкового кола та менше 5 Ом – при підключенні до середньої точки дросель-трансформатора;

наглухо при індивідуальному або груповому заземленні в інших випадках.

2.23.8  Опори жорстких і гнучких поперечин з неізольованими від опор поперечними несучими і фіксуючими тросами заземлюють тільки з однієї сторони. Якщо на опорі є розрядник або обмежувач перенапруги (ОПН), то заземлення встановлюють на цій опорі. На ізольованих гнучких поперечинах заземлюють обидві опори.

2.23.9 Споруди і конструкції, розташовані в загальнодоступних місцях (посадочні платформи, місця посадки і висадки пасажирів, що не мають посадочних платформ, переїзди та переходи на рівні залізничних колій, місця систематичного навантаження і вивантаження або проходу пасажирів, пішохідні і сигнальні містки), на ділянках змінного струму заземлюють наглухо подвійними провідниками.

На ділянках постійного струму в зазначених місцях у коло заземлення включають діодний заземлювач між вузлами контактної мережі, що перебувають під напругою, і конструкціями їх кріплення на мостах та інших штучних спорудах, а також на опорних пристроях виконують додаткову ізоляцію із влаштуванням нейтральних вставок. Нейтральні вставки приєднують наглухо до рейкового кола подвійним заземлюючим спуском, ізольованим від конструкції споруди. Опір ізоляції нейтральної вставки повинен бути не менше 10 кОм.

2.23.10  Металеві і залізобетонні опори живлячих ліній, розташованих на відстані 5м і більше від колій, заземлюють на відсмоктуючу лінію або спеціально підвішені проводи групового заземлення, що приєднують до тягового рейкового кола при постійному струмі через іскрові проміжки, а при змінному струмі – без іскрових проміжків.

2.23.11 Заземлення кінцевих опор живлячих ліній, розташованих біля тягових підстанцій, на яких встановлені роз’єднувачі, здійснюють глухим приєднанням до зовнішнього контуру заземлення підстанції.

Ізольовані від опор розрядники і ОПН живлячих ліній заземлюють на відсос або на проводи групового заземлення.

Довжина і площа перерізу проводу групового заземлення повинні бути перевірені за умовами забезпечення нормальної роботи захисту від струмів короткого замикання. При цьому у металевих опор, віддалених від місця приєднання відсмоктуючої лінії або групового заземлення до рейкового кола на ділянках постійного струму на відстань більше 1 км, а змінного струму – більше 0,5 км, повинен бути вирівнюючий контур, з’єднаний з опорою двома провідниками.

2.23.12  Заземлюючий ріг розрядника, основа ОПН, ручний або моторний привод секційного роз’єднувача при постійному струмі ізолюють від опори ізолюючими прокладками з опором ізоляції не менше 10 кОм і заземлюють індивідуально на середній вивід дросель-трансформатора або тягову рейку без захисних пристроїв.

Заземлення рогового розрядника і основи ОПН виконують одинарним провідником з подвійним петлевим кріпленням до рейки, а приводів секційних роз’єднувачів – подвійним провідником.

При підключенні заземлюючих провідників розрядників і ОПН до рейкового кола повинні дотримуватися вимоги, викладені в підпункті 2.23.16 цих Правил.

2.23.13  Оболонка і броня кабеля дистанційного керування секційними роз’єднувачами повинні бути ізольовані від корпуса привода та конструкцій його кріплення на опорі. Опір ізоляції повинен бути не менше 10 кОм.

2.23.14  Спуски розрядників і ОПН, встановлених на опорах живлячих ліній або на самостійних опорах ПЛ (ДПР) на обходах, розташованих на відстані 5 м і більше від колій, приєднують до індивідуального контуру заземлення з опором не більше 3 Ом при постійному струмі та не більше 10 Ом при змінному струмі.

Заземлюючі виводи розрядників і ОПН, встановлюваних на кожному кінці кабельних вставок, з’єднують із кінцевою муфтою (воронкою), бронею і оболонкою кабелю та приєднують на свій заземлювач із опором не більше 10 Ом.

2.23.15  Для групових заземлень застосовують проводи ПБСМ-70, АС-70, ПБСА-50/70, С-95 або проводи з більшою площею перерізу.

Проводи групового заземлення приєднують до рейкового кола по Т- або Г-образній схемі, при цьому він секціонується біля ізолюючих стиків.

Максимальні довжини проводів групового заземлення зазначені в таблиці 2.23.1.

Таблиця   2.23.1

Примітка.

Відстань від залізобетонних опор з відтяжками, що мають ізоляцію на висоті менше 2,5 м від землі, до спуска групового заземлення не повинна перевищувати 300 м.

Максимальний натяг проводу групового заземлення не повинен перевищувати 4 кН (400 кгс). Проводи групового заземлення анкерують на опорі з ізоляцією жорстко, без улаштування відтяжки, на висоті 4 м від поверхні землі.

Довжину проводу групового заземлення перевіряють на режим короткого замикання розрахунковим або дослідним шляхом.

2.23.16  Місце приєднання спусків групових заземлень до рейок повинно бути віддалено від місця приєднання до рейок розрядників і обмежувачів перенапруги ОПН на відстань не менше 100 м.

Підключення захисних і робочих заземлень комплектних трансформаторних підстанцій (КТП) та робочих заземлень пунктів компенсації реактивної потужності виконується, як правило, до середніх виводів дросель-трансформаторів двониткових рейкових кіл, а при однониткових – до тягових ниток. В двониткових рейкових колах, у окремих випадках за погодженням зі службою сигналізації та зв’язку, допускається виконувати це підключення за допомогою встановлення додаткового (третього) дросель-трансформатора, але не ближче 200 м від колійного дросель-трансформатора живильного або релейного кінця рейкового кола в діючих пристроях СЦБ, а при новому будівництві – не ближче 300 м.

Довжина прокладеного по землі провідника від опори до середньої точки дросель-трансформатора повинна бути не більше 50 м.

2.23.17  До групових заземлень не підключають опори з опором нижче 100 Ом, рогові розрядники, ОПН, приводи роз’єднувачів, комплектні підстанції, пости секціонування і пункти паралельного з’єднання.

2.23.18  Індивідуальні заземлення на всьому протязі і спуски від проводу групового заземлення після захисних пристроїв, а при їх відсутності – від проводу групового заземлення, виконують сталевим прутком діаметром не менше 12 мм при постійному струмі та 10 мм – при змінному струмі, як правило, одинарним. Подвійне заземлення виконують у випадках, оговорених цими Правилами.

Підключення захисних пристроїв до проводу групового заземлення виконують одинарним багатодротовим проводом з тією ж площею перерізу, що і провід групового заземлення.

2.23.19  Заземлюючі провідники між опорою і рейкою необхідно ізолювати від землі із застосуванням поліетиленових трубок або напівшпал.

Місця приєднання заземлюючих провідників до рейок, колійним дросель-трансформаторам, вирівнюючим дроселям і конструкціям, які заземлюються, повинні бути доступні для контролю.

У загальнодоступних місцях заземлення не повинні перешкоджати проходу людей, на платформах заземлення прокладають під низом платформи або в ринві, розташованій на ній. Заземлюючі провідники під рейками жорстко закріплюють на шпалах або укладають в асбоцементних або поліетиленових трубах, забезпечуючи надійну ізоляцію від рейок, які пересікаються.

2.23.20 На ділянках з автоблокуванням при двониткових рейкових колах заземлюючі провідники опор і конструкцій з контактною мережею на перегонах необхідно приєднувати в межах кожної блок-дільниці, а при безстикових рейкових колах у межах перегону до однієї і тієї ж рейкової нитки. При

однониткових рейкових колах заземлюючі провідники підключають тільки до тягових ниток цих кіл.

Приєднання заземлень до рейкових кіл вказують на планах рейкових кіл, погоджених з дистанцією сигналізації та зв’язку залізниці.

2.23.21  Приєднання до тягової рейки провідників захисного і робочого заземлення виконують механічним способом без застосування зварювання – затискачами із крюковим болтом або до середньої точки дросель-трансформатора – з’єднувальними затискачами.

Подвійні заземлюючі спуски в місці приєднання до рейки повинні утворювати петлю, відстань між ними повинна бути не більше 200 мм.

2.23.22  Захисні пристрої в колі заземлення встановлюють: іскрові проміжки – на висоті 0,5 – 1,0 м, діодні (діодно-іскрові) заземлювачі – на висоті 1,7 м, у загальнодоступних місцях – на висоті 2,5 м від рівня землі або платформи.

2.23.23  Заземлюючі провідники, які прокладають по опорах і конструкціям, на всьому протязі повинні забезпечувати безперервність електричного кола, кожен заземлюючий елемент приєднують окремим відгалуженням. Забороняється послідовне їх включення в заземлюючий провідник. На всьому протязі вони повинні бути доступні для огляду, оцинковані або пофарбовані. На залізобетонних опорах вони повинні перебувати з польової або бічної сторони в натягнутому стані. Щоб уникнути торкання опор спуски кріплять до дерев’яних або полімерних ізолюючих прокладок, закріплених на опорах.

2.23.24  Рознімні з’єднання повинні бути ретельно зачищені від окислів і надійно закріплені. Зварені з’єднання повинні виконуватися внахлест довжиною, яка дорівнює шести діаметрам прутка або подвійній ширині смуги.

2.23.25  Металеві мости, шляхопроводи, пішохідні мости, металеві конструкції на залізобетонних мостах і шляхопроводах, на яких кріплять контактну підвіску, підсилюючі і відсмоктуючі проводи, проводи ПЛ напругою вище 1000 В повинні бути заземлені на тягове рейкове коло двома заземлюючими провідниками. При постійному струмі в коло заземлення включають діодно-іскровий заземлювач, а при змінному струмі – два іскрових проміжки, по одному в кожному спуску.

Металеві деталі кріплення елементів контактної мережі постійного струму на залізобетонних спорудах не повинні мати електричного контакту з їх арматурами.

2.23.26   Металеві і залізобетонні опори, встановлені на мостах, а також конструкції кріплення контактної мережі повинні бути з’єднані наглухо з конструкціями металевого моста або з колом заземлення залізобетонного моста.

2.23.27  На штучних спорудах, де металева арматура кріплення ПЛ напругою до 1000 В не має додаткової ізоляції, необхідно з’єднувати конструкцію споруди:

при мережах з заземленою нейтраллю з системою заземлення цієї мережі;

при мережах з ізольованою нейтраллю з контуром заземлення цієї конструкції опором не більше 10 Ом.

2.23.28 Металеві корпуси постів секціонування і пунктів паралельного з’єднання контактної мережі заземлюють глухим подвійним заземлюючим провідником, підключеним до середніх точок колійних або додаткових дросель-трансформаторів або до тягової рейки.

Опір заземлення фундаменту поста секціонування або пункту паралельного з’єднання повинен бути: при змінному струмі – не менше 5 Ом при підключенні до

середньої точки дросель-трансформатора і 100 Ом – при підключенні до рейки; при постійному струмі – не менше 500 Ом незалежно від способу приєднання до рейкового кола. При меншому опорі в коло заземлення включають діодний заземлювач.

2.23.29  Пункти групування станцій стикування заземлюють на тягове рейкове коло так само, як і пости секціонування або пункти паралельного з’єднання змінного струму. Навколо пункту групування споруджують вирівнюючий контур, при цьому внутрішній і вирівнюючий контури з’єднують між собою та із заземлюючими провідниками.

Пристрій захисту станцій стикування заземлюють двома спусками на внутрішній контур пункту групування і тягове рейкове коло.

2.23.30 У системі змінного струму із відсмоктуючими трансформаторами корпус трансформатора і заземлюючі спуски його розрядників заземлюють наглухо двома сталевими прутками до середньої точки колійного дросель-трансформатора або безпосередньо до тягової рейки, якщо опір заземлення фундаменту трансформатора не менше 5 Ом.

Робочі перемички (заземлення) зворотнього проводу приєднують наглухо до середніх точок колійних або додаткових дросель-трансформаторів. Відстань між точками приєднання повинна бути не менше 4 км при системі встановлення відсмоктуючих трансформаторів, що чергується.

При безстиковій рейковій колії відстань між точками підключення повинна бути не менше 2 км.

2.23.31  Екрануючий провід контактної мережі 25 кВ приєднують до середньої точки колійного дросель-трансформатора (вирівнюючого дроселя) через два дросельних стики на третій, але не частіше 4 км.

2.23.32 У пунктів підготовки пасажирських поїздів з електричним опаленням змінного струму робоче і захисне заземлення є загальним. Його підключають до рейкового кола колій відстою глухим приєднанням двох проводів кожен площею перерізу, розрахованою на повний струм.

Навколо обладнання пункту підготовки споруджується вирівнюючий контур, що з’єднується з робочим (захисним) заземленням. Заземлення корпуса пункту підготовки постійного струму виконують двома сталевими прутками діаметром 12 мм, що підключають до рейкового кола через діодний заземлювач.

2.23.33 Заземлення шаф керування пунктів електрообігріву для очищення стрілочних переводів здійснюють на загальний контур заземлення з живлячою його підстанцією. Трансформаторні ящики пункту електрообігріву не заземлюють, тому що система електроживлення повинна забезпечувати захисне відключення напруги.

2.23.34  Деталі кріплення траверс ПЛ напругою вище 1000 В на опорах контактної мережі підключають до заземлюючого провідника опори. Окремо розташовані опори на обходах на відстані менше 5 м від колій заземлюють за допомогою групового заземлення на рейкове коло, а розташовані на відстані 5 м і більше – на самостійний контур заземлення.

2.23.35 Кронштейни і деталі кріплення ліній дистанційного керування, освітлення і ПЛ іншого призначення напругою до 0,4 кВ на опорах і конструкціях контактної мережі в коло заземлення опор і конструкцій не включають. На

залізобетонних опорах спуск заземлення опори повинен бути ізольований від хомута кріплення кронштейна ПЛ дерев’яною або пластмасовою прокладкою або влаштований обвід хомута кронштейна.

При підвісці цих ліній на опорах контактної мережі повинні дотримуватися вимоги пункту 2.20 цих Правил.

2.23.36  Окремо розташовані залізобетонні і металеві опори ПЛ 0,4 кВ на обходах, які розташовані на відстані 5 м і більше від колій, заземлюють на самостійний контур заземлення.

2.23.37  Металеві оболонки сигнальних, силових, телефонних та інших кабелів без зовнішніх пластмасових покриттів або захисних шлангів, що розташовані на металевих і залізобетонних конструкціях, які заземлені на рейку, повинні бути від них ізольовані. Опір ізоляції повинен бути не менше 10 кОм.

2.23.38  Корпуси прожекторів і світильників всіх типів, встановлювані на опорах контактної мережі та жорстких поперечинах, а також на самостійних опорах, розташованих на відстані менше 5 м від колій, кріплять на дерев’яних брусах (траверсах) і заземлюють на ділянках постійного струму приєднанням до заземленого нульового проводу. На ділянках змінного струму корпуси прожекторів і світильників до нульового проводу не приєднують і не заземлюють.

Кронштейни і хомути на залізобетонних опорах ПЛ 0,4 кВ, які використовуються для освітлення пасажирських платформ, не заземлюють.

2.23.39 Кронштейни для підвіски на залізобетонних опорах контактної мережі кабелів ВОЛЗ без металевих елементів, якщо над ними немає проводів напругою вище 0,4 кВ, не заземлюють.

Кронштейни для підвіски кабелів ВОЛЗ із металевими елементами, у тому числі броньовані, а також кабелів ВОЛЗ без металевих елементів, якщо над ними є провід напругою вище 0,4 кВ, включають у коло заземлення опори.

На ділянках постійного струму заземлені кронштейни для підвіски кабелів ВОЛЗ повинні бути ізольовані від опори ізолюючими прокладками з опором не менше 10 кОм.

2.23.40 Заземлення секцій хвилевідного проводу при змінному струмі в контактній мережі здійснюють приєднанням спусків зі сталевого прутка діаметром не менше 10 мм ізольовано від опори на індивідуальний самостійний заземлювач опором не більше 60 Ом або до середніх точок колійних дросель-трансформаторів (вирівнюючих дроселів) при двониткових рейкових колах, а при однониткових рейкових колах до тягової рейки. Відстань між спусками визначають розрахунком при проектуванні.

При постійному струмі в контактній мережі провід хвилеводу не заземлюють.

2.23.41 КТП, що живляться від ПЛ  10 (6) кВ, прокладених по опорах контактної мережі, встановлюють на самостійній опорі або фундаменті та заземлюють на контур заземлення двома проводами ПБСМ-70 або двома сталевими прутками діаметром не менше 12 мм кожний.

2.23.42   Заземлення рами роз’єднувача, основи розрядника, ОПН і запобіжника на окремо розташованій опорі для підключення КТП 10 (6) і 35 кВ здійснюють на контур заземлення КТП, а при встановленні опори на відстані більше 10 м від КТП – на самостійний контур з опором заземлення не більше 10 Ом.

При встановленні на опорі контактної мережі постійного струму роз’єднувача КТП 10 (6) кВ його рама кріпиться на дерев’яних брусах і заземленню не підлягає. У тягу привода врізають ізолюючу вставку, а кронштейн привода приєднують до заземлюючого спуска опори. Опір ізолюючої вставки повинен бути не менше 10 кОм.

2.23.43 Однофазні КТП 25 кВ, у тому числі і підйомно-опускні, призначені для живлення сигналів автоблокування, заземлюють на дросель-трансформатор тієї ж колії, що і релейна шафа, що живиться ними. Допускається заземлення на самостійний контур без підключення до рейкового кола.

2.23.44  Трифазні КТП 25 кВ потужністю вище 25 кВ·А, призначені для живлення нетягових споживачів, заземлюють на тягове рейкове коло. Навколо КТП споруджують вирівнючий контур, до якого приєднують корпус КТП у двох місцях. Опір вирівнюючого контуру не нормується.

Для однофазних і трифазних КТП потужністю до 25 кВ·А включно заземлення (захисне і робоче) допускається здійснювати на самостійний контур без підключення до рейкового кола.

2.23.45 У КТП 25 кВ, що мають вирівнюючий контур, вторинну обмотку трансформатора, що працює в системі із глухозаземленою нейтраллю, заземлюють на самостійний контур заземлення.

При системі з ізольованою нейтраллю вторинної обмотки виносний контур не потрібен.

2.23.46  Заземлюючі провідники КТП 25 кВ повинні бути подвійними із проводу ПБСМ-70 або сталевого прутка діаметром не менше 12 мм кожний. Їх підключення здійснюють без встановлення роз’єднувача в колі заземлення.

При однониткових рейкових колах заземлюючі провідники приєднують безпосередньо до тягової рейки найближчої колії по обидва боки неізолюючого стику, а при двониткових рейкових колах – до середнього виводу колійного дросель-трансформатора (вирівнюючого дроселя).

Безпосередньо до тягової рейки допускається приєднувати заземлюючі провідники від КТП потужністю до 25 кВ·А.

2.23.47  Роз’єднувачі із приводом, розрядники, ОПН і запобіжники КТП 25 кВ, а також секційні роз’єднувачі ДПР  при встановленні їх на опорі контактної мережі заземлюються разом із заземленням елементів кріплення контактної підвіски двома провідниками наглухо на рейкове коло.

Використання для цих цілей троса групового заземлення не допускається.

При розміщенні зазначеного устаткування на окремо розташованій опорі, встановленій на відстані менше 5 м від колії, заземлення виконують на рейкове коло, а якщо опора перебуває від КТП на відстані менше 10 м – на заземлюючий контур КТП.

При недотриманні цих умов опори заземлюють на самостійний контур.