Е Ч К

Додаток №2

до Правил улаштування та технічного

обслуговування контактної мережі

електрифікованих залізниць

КОНТРОЛЬ СТАНУ

І АНАЛІЗ ЗНОСУ КОНТАКТНОГО ПРОВОДУ

1 Огляди і вимірювання

1.1    Контроль стану контактного проводу полягає у візуальному огляді стану його робочої поверхні, виявленні підпалів, механічних пошкоджень або заводських дефектів, а також у вимірюванні та аналізі зносу. Метою контролю стану є своєчасне виявлення місцевих пошкоджень, оцінка якості струмознімання, визначення інтенсивності зносу і виявлення місць із підвищеним зносом для розробки заходів по поліпшенню струмознімання, збільшенню терміну служби проводу, попередженню його обривів при зменшенні площі перерізу шляхом своєчасного зниження натягу або монтажу вставок у місцях із гранично припустимим місцевим зносом.

На підставі даних контролю за станом проводу і аналізу його зносу плануються терміни заміни.

1.2    Візуальний контроль із вибірковим вимірюванням у місцях підвищеного зносу виконують протягом всієї довжини проводу, при цьому оцінюється по кожній анкерній ділянці перегону (станції) стан робочої поверхні проводу за класифікацією, що вказана в додатку №1 до цих Правил, і звертається увага на:

допущені при монтажі або експлуатації вигини контактного проводу і його знос в цих місцях;

місця, де поверхня тертя проводу має електродуговий знос;

наявність місцевого або хвилеподібного зносу;

наявність задирів поверхні тертя, у тому числі у фіксаторів в кривих малого радіуса, у зоні підхоплення полозом струмоприймача і під обмежувальними накладками на повітряних стрілках та у зоні проходу полоза струмоприймача на вітках, що відходять, спряжень анкерних ділянок;

наявність підпалів проводу, де мало місце коротке замикання на електрорухомому складі, здійснюється рушання і розгін електрорухомого складу, на підйомах та ізолюючих спряженнях анкерних ділянок;

наявність видимих металургійних дефектів проводу.

1.3    Знос вимірюють ручним або автоматизованим способом.

При ручному способі висота перерізу контактного проводу, що залишилася, вимірюється електронними товщиномірами, мікрометрами, штангенциркулями, вимірювальними скобами та іншими приладами з похибкою не більше 0,1 мм.

Переведення висоти перерізу h у знос S виконується за допомогою таблиць п.3.1 — п.3.5 додатка №3 до цих Правил.

Порядок застосування автоматизованих пристроїв контролю зносу контактного проводу для кожного типу датчика визначається спеціальною інструкцією.

1.4    При виявленні в декількох місцях анкерної ділянки зносу 25% і більше площі перерізу мідних і низьколегованих та 30 % і більше бронзових контактних проводів знос вимірюють послідовно на всьому протязі анкерної ділянки: у середині прольотів, у всіх затискачів, встановлених на контактному проводі (струнових, фіксуючих, стикових, середньої анкеровки і живлячих), а також у точках помітного підвищеного місцевого зносу. Вимірювання виконують по обидві сторони всіх затискачів (крім струнових), при цьому фіксують значення, що відповідають найбільшому зносу.

На вітках, що відходять, спряжень анкерних ділянок, які не взаємодіють зі струмоприймачами, виконується тільки візуальний контроль стану проводу без вимірювання зносу.

1.5    При двох контактних проводах вони позначаються «лівий» та «правий» щодо напрямку рахунку кілометрів на ділянці, незалежно від номера колії і напрямку руху поїздів по ній.

При шаховому розташуванні струн вимірювання виконують у струнового затискача одного проводу і поруч, у середині міжструнового прольоту другого проводу.

2 Реєстрація вимірювань

2.1.   Результати вимірювань з робочого блокнота або регістрограми переносять у Книгу стану контактного проводу (форма ЕУ-85) у напрямку рахунку кілометрів, при цьому виявляють точки зі зносом, який різко збільшився, або сумнівним, з метою додаткового контролю.

Допускається замість заповнення Книги зберігати регістрограми зносу або роздруківки з повною їх обробкою і зазначенням всіх даних, передбачених у Книзі стану контактного проводу.

2.2    Запис по кожній анкерній ділянці здійснюють у такий спосіб:

Результати вимірювань подвійного контактного проводу записують у різних графах або дробним числом: відповідно ліворуч або в чисельнику – для лівого проводу, праворуч або в знаменнику – для правого.

Для кожної анкерної ділянки визначають максимальне значення місцевого зносу, по якому повинно бути зменшено компенсаторами натяг у контактному проводі. Для подвійного контактного проводу натяг, який створюється компенсатором, повинен дорівнювати подвоєному натягу контактного проводу, що має більше значення місцевого зносу.

Обводять червоними кольорами наступні значення висоти перерізу менші:

для мідних і низьколегованих проводів з номінальною площею перерізу: 7,5 мм — 85 мм², 8,2 мм — 100 мм², 8,0 мм — 100 мм² (овальний), 9,0 мм — 120 мм² та 10,0 мм — 150 мм²;

для бронзових проводів з номінальною площею перерізу: 7,8 мм — 100 мм²  та 8,2 мм — 120 мм².

На регістрограмах місця, що відповідають зазначеним значенням, також виділяються червоними кольорами.

2.3  За результатами вимірювань для кожної анкерної ділянки підраховують середнє арифметичне значення висоти контактного проводу h_ср, при цьому не враховуються всі вимірювання по вставках і сумнівним місцям.

Для подвійного контактного проводу підрахунок ведуть по кожному проводу окремо.

2.4 По середній висоті h_ср за допомогою таблиць для визначення зносу контактного проводу знаходять середній знос S_з проводу на кожній анкерній ділянці перегону і станції. При подвійному контактному проводі середній знос визначають для лівого S_з лів. і правого S_з прав. проводів окремо.

2.5 За результатами вимірювань для трьох анкерних ділянок кожного перегону визначають характер зносу в прольотах між опорами.

Для цього підраховують коефіцієнт нерівномірності зносу:

К_н = S_з / S_зф,

де S_з — середній знос контактного проводу на анкерній ділянці;

S_зф — середній знос контактного проводу у фіксаторів даної анкерної ділянки.

При подвійному контактному проводі К_н підраховується для кожного проводу.

2.6 Відомості про середню висоту і середній знос контактного проводу анкерних ділянок, на яких виконані вимірювання на всьому протязі, район контактної мережі щорічно передає в дистанцію електропостачання за такою формою:

Відомості про знос контактного проводу в районі контактної мережі

______________дистанції електропостачання ____________________

____________________________ залізниці за вимірюваннями 200___р.

 Примітки.

1. Коефіцієнт К_Н вноситься по трьох анкерних ділянках на кожному перегоні.
2. Клас вноситься за даними останніх вимірювань.

3 Аналіз зносу контактного проводу

3.1 За даними, отриманими від районів контактної мережі, визначають:

3.1.1 Середній знос проводу на анкерній ділянці за період між останнім Sи та попереднім Sи’ вимірюваннями:

Δ Sи = Sи – Sи’;

при подвійному контактному проводі середній знос визначають:

для лівого Δ Sи лів.= Sи лів. – Sи’ лів.,

для правого Δ Sи прав.= Sи прав.- Sи’ прав.,

для обох проводів Δ Sи = Δ Sи лев. + Δ Sи прав.

3.1.2 Середній питомий знос проводу на анкерній ділянці, мм²/10⁴ проходів електрорухомого складу:

i_a = Δ Sи / P · l0⁴,

де Р – загальна кількість проходів електрорухомого складу – електровозів та електросекцій по колії перегону (станції) за період між вимірюваннями зносу незалежно від кількості піднятих струмоприймачів на електровозі або зчепі електросекцій (електропоїзді).

Кількість проходів електрорухомого складу:

Р = Σ (Nел·а)+ Σ (Nеп·b),

де Nел – кількість поїздів з електричною тягою, що пройшли, а – кратність тяги (кількість електровозів у поїзді; електровоз, сформований із трьох секцій, враховується як півтора електровоза), Nеп – кількість електропоїздів, що пройшли, b – кількість секцій в електропоїзді.

Дані про кількість проходів електровозів (вантажних і пасажирських роздільно) і електропоїздів (із зазначенням кількості секцій у поїзді) по кожній зоні і кожній колії вказуються за даними відділку залізниці.

3.1.3 Середній питомий знос проводу на перегоні (станції) по кожній колії:

де n — кількість анкерних ділянок на перегоні, l_a — довжина анкерної ділянки, км.

3.1.4 Строк служби контактного проводу, який залишився, (роздільно лівого і правого) у роках для кожної анкерної ділянки:

t_{к зал} = (Sсм – Sи) · Р / (Sи – Sи’) · Ргод

де Scм — нормативне значення середнього зносу проводу, при якому здійснюється його заміна (наприклад, для проводу МФ-100 — 30 мм²); Ргод — планова кількість проходів електрорухомого складу по колії перегону (станції) після останніх вимірювань зносу проводу.

За розрахунковим значенням tк зал визначають календарний рік, на який планується заміна зношеного контактного проводу новим:

Тсм = Т₁+ t_{к ост},

де T₁ — календарний рік, у якому виконане останнє вимірювання зносу проводу.

3.2. Відомості аналізу зносу дистанція електропостачання представляє в службу електропостачання залізниці за такою формою:

Відомості про питомий знос контактного проводу на перегонах і головних коліях залізничних станцій по _____________________

дистанції електропостачання                                                  залізниці

за період                                               р.

3.3 Дистанція електропостачання на основі аналізу зносу та оцінки стану робочої поверхні контактного проводу розробляє і здійснює заходи щодо продовження терміну служби контактних проводів. Перелік здійснюваних заходів дистанція електропостачання направляє в службу електропостачання залізниці одночасно із заявками на заміну зношеного контактного проводу по кожній анкерній ділянці із зазначенням її номера, довжини, назви перегону (станції).

Служба електропостачання залізниці узагальнює дані дистанцій електропостачання, складає зведений аналіз по залізниці, визначає потребу в новому контактному проводі для планування капітального ремонту контактної мережі та встановлює середнє значення питомого зносу контактного проводу по залізниці в цілому або по напрямках (роздільно для систем постійного і змінного струму). За результатами зведеного аналізу служба електропостачання залізниці направляє дистанціям електропостачання рекомендації із продовження терміну служби контактних проводів.