Е Ч К

2.2 Габарити пристроїв контактної мережі

2.2.1 Мінімальна висота підвіски контактного проводу над рівнем верху головки рейки повинна бути на перегонах і залізничних станціях 5,75 м, а на переїздах 6 м.

У виняткових випадках ця відстань у межах штучних споруд, розташованих на коліях залізничних станцій, на яких не передбачається стоянка рухомого складу, а також на перегонах, з дозволу Укрзалізниці, може бути зменшена до 5,675 м при змінному і до 5,55 м при постійному струмі.

Максимальна висота підвіски контактного проводу не повинна перевищувати 6,8 м.

При новому будівництві, відновленні та реконструкції висота підвіски контактного проводу повинна бути на перегонах і залізничних станціях 6,5 м, а на ділянках швидкісного руху поїздів (161 – 200 км/год) – 6 м.

2.2.2 Ухил контактного проводу при переході в межах, встановлених підпунктом 2.2.1, від однієї висоти підвіски контактного проводу до іншої не повинен перевищувати значень, наведених у таблиці 2.2.1.

Перехідні ухили повинні передбачатися по обидва боки кожної ділянки з основним ухилом протягом не менш одного прольоту.

На дільницях зі швидкістю руху поїздів від 161 до 200 км/год висота підвіски контактного проводу не менше ніж у двох прольотах, що примикають до штучної споруди, повинна бути така ж, як біля штучної споруди.

Таблиця   2.2.1

Примітка.

Ухил означає зниження або підйом контактного проводу на довжині 10 м: 0,01 — на 100 мм; 0,006 — на 60 мм; 0,004 — на 40 мм; 0,002 — на 20 мм; 0,001 — на 10 мм; 0,0005 — на 5 мм.

2.2.3 Відстань від нижньої точки проводів живлячих, підсилюючих, відсмоктуючих, зворотнього струму, ДПР, ПЛ та інших при найбільшій стрілі провисання до поверхні землі і споруд, а також відстань між проводами ліній при їхньому взаємному перетинанні або зближенні, повинні бути не менше наведених у таблиці 2.2.2.

2.2.4 Відстань від ізольованих консолей, фіксаторів, нижніх фіксуючих тросів і шлейфів до поверхні пасажирських платформ, по яких не здійснюється проїзд транспортних засобів, повинна бути не менше 4,5 м.

2.2.5 У межах штучних споруд відстані від частин струмоприймача та контактної мережі, що перебувають під напругою, до заземлених частин споруд і рухомого складу повинні відповідати відстаням, які передбачені на рис. 2.2.1 й у таблиці 2.2.3.

2.2.6  Відстань від контактного проводу до розташованих над ним заземлених частин штучних споруд і підтримуючих пристроїв (мостів, шляхопроводів, тунелів, сигнальних містків) повинна бути при двох контактних проводах не менше 500 мм, при одному – не менше 650 мм.

Таблиця   2.2.2

Продовження таблиці 2.2.2

Примітки до таблиці 2.2.2:

1. Населена місцевість – міська межа з перспективою розвитку на 10 років, курорти, селища, населені пункти, залізничні станції.
2. Ненаселена місцевість – незабудована місцевість, рідко розташовані будови, перегони, включаючи зупиночні пункти.
3. Важкодоступні місця – недоступні для транспорту й машин, відкоси насипів і виїмок.
4. Недоступні місця – схили гір, скель.
5. Відстань від проводів групового заземлення до поверхні автомобільної дороги на переїздах повинна бути 6 м, а біля анкеровок цих проводів, крім переїздів, до поверхні землі — 4 м.

Рис. 2.2.1. Відстань між спорудами, пристроями контактної мережі, струмоприймачами й рухомим складом, (мм):

1 – габарит рухомого складу; 2 – габарит штучних споруд; 3 – положення струмоприймача з урахуванням його зсуву.

Норми наведені: у чисельнику для контактної підвіски з несучим тросом, у знаменнику – без несучого тросу.

Примітка. Найменші припустимі норми можуть застосовуватися на існуючих штучних спорудах з дозволу Укрзалізниці.

Менша відстань допускається при встановленні ізольованих відбійників або обмежувачів підйому, що виключають можливість наближення контактних проводів і струмоприймачів до розташованих над ними заземлених частин на відстань менше зазначеної в таблиці 2.2.3. Відбійники повинні мати форму, що виключає удар по них полоза струмоприймача при піджатті контактного проводу.

Таблиця   2.2.3

Відстані від контактного проводу до ізольованого відбійника повинні бути не менше:

150 мм при одному контактному проводі та 100 мм при двох контактних проводах і швидкості руху поїздів від 121 до 200 км/год;

100 мм при одному контактному проводі та 70 мм при двох контактних проводах і швидкості руху поїздів від 51 до 120 км/год;

50 мм на залізничних станціях, коліях депо та інших другорядних коліях при швидкості руху поїздів до 50 км/год.

2.2.7  На контактній мережі не повинно бути зближень на відстань менш 0,8 м консолей, фіксаторів й анкерних відходів різних секцій перегонів і залізничних станцій. Відстань від струмовідних частин контактної мережі, крім ізольованих консолей, до опори повинна бути не менше 0,8 м.

2.2.8  Відстань від осі крайньої колії до внутрішнього краю фундаментів або опор контактної мережі на перегонах і залізничних станціях повинна бути не менше 3,1 м, а в снігозаносних виїмках і на виходах з них на довжині 100 м не менше 5,7 м. На ділянках залізниць до відновлення й реконструкції і в особливо важких умовах, крім снігозаносних виїмок, допускається зменшення цієї відстані до 2,45 м на залізничних станціях й 2,75 м – на перегонах.

Відхилення при встановленні опор контактної мережі від проектного положення допускається тільки убік збільшення, але не більше ніж на 150 мм.

На кривих ділянках колії зазначені відстані збільшуються відповідно до габаритного розширення.

Опори контактної мережі повинні встановлюватися поза межами кюветів.

У виїмках опори контактної мережі необхідно встановлювати за межами кюветів з польової сторони.

2.2.9 При новому будівництві, відновленні та реконструкції контактної мережі на дільницях, де передбачається швидкість руху поїздів 161 – 200 км/год, відстань від осі крайньої колії до внутрішнього краю фундаментів або опор повинна бути 3,3 м, а при необхідності збільшений габарит визначається проектом. Відхилення від цих норм допускається тільки убік збільшення, але не більше ніж на 100 мм.

2.2.10 Система контролю взаємного розташування колії й контактної мережі повинна здійснюватися із застосуванням реперних знаків.

Реперний знак повинен встановлюватися на опорі або фундаменті, він виконується з відрізка круглого металевого стрижня з різьбленням для закріплення геодезичних приладів.