2.6 Розташування проводів у плані та довжина прольотів
2.6.1. На прямих ділянках колії контактні проводи розташовують зигзагообразно щодо вісі струмоприймача із чергуванням напрямку зиґзаґа біля суміжних опор. Зиґзаґ контактного проводу від вісі струмоприймача біля опор на прямих ділянках колії повинен бути ± 300 мм (знак «-» означає напрямок до опори від вісі колії, знак «+» – від опори за вісь колії). При необхідності допускаються інші зиґзаґи контактного проводу з урахуванням вітрового району, умов траси та довжини прольоту в межах, наведених в Інструктивних вказівках по регулюванню контактної мережі.
2.6.2. На кривих ділянках колії зиґзаґ контактного проводу від вісі струмоприймача біля опор встановлюють залежно від радіуса кривої та довжини прольоту відповідно до даних таблиці 2.6.1, але не більше 400 мм, щоб контактний провід в середині прольоту розташовувався, як правило, по вісі струмоприймача.
2.6.3. Подвійні контактні проводи в точках фіксації повинні розташовуватися на відстані 40 – 60 мм один від одного. Значення зиґзаґів для подвійного контактного проводу відносяться до зовнішнього від вісі струмоприймача проводу.
Зиґзаґи при ромбовидному розташуванні подвійного контактного проводу повинні бути біля опор ± 300 мм, допускаються ± 400 мм.
2.6.4. Відхилення від встановлених значень зиґзаґів контактних проводів не повинні перевищувати ± 30 мм, а для швидкісних контактних підвісок (161 – 200 км/год) – ± 20 мм.
2.6.5. Найбільший зиґзаґ контактного проводу від вісі струмоприймача біля опор із урахуванням горизонтальних і вертикальних переміщень фіксатора не повинен перевищувати 400 мм на прямих ділянках та 500 мм на кривих ділянках.
Відхилення контактного проводу від вісі струмоприймача в прольоті при розрахунковій швидкості вітру, найбільшою для даного вітрового району і ділянки по характеру поверхні та висоті насипу, не повинне перевищувати 500 мм на прямих ділянках та 450 мм на кривих ділянках.
Таблиця 2.6.1
| Радіус кривої, м | Зиґзаґ контактного проводу, мм, при довжині прольоту, м | ||||||||
| 30 | 35 | 40 | 45 | 50 | 55 | 60 | 65 | 70 | |
| 300 | -350 | -400 | -400 | – | – | – | – | – | – |
| -350 | -400 | -400 | – | – | – | – | – | – | |
| 500 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | – | – | – | – |
| -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | – | – | – | – | |
| 800 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | – | – |
| -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | – | – | |
| 1000 | -100 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | – |
| -100 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | – | |
| 1200 | -300 | -100 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 |
| +100 | -100 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | -400 | |
| 1500 | -300 | -300 | -300 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 |
| +150 | +100 | 0 | -150 | -200 | -250 | -300 | -350 | -400 | |
| 2000 | -300 | -300 | -300 | -300 | -300 | -200 | -250 | -300 | -300 |
| +200 | +150 | +100 | +50 | 0 | -200 | -250 | -300 | -300 | |
| 3000 | -300 | -300 | -300 | -300 | -300 | -300 | -300 | -300 | -300 |
| +300 | +250 | +200 | +200 | +150 | +150 | +100 | +50 | 0 | |
Примітки.
- У чисельнику зиґзаґ біля однієї опори, у знаменнику – біля суміжної з нею.
- Виділені жирним значення (400) тільки для суцільної забудови, лісових масивів і виїмок глибиною більше 7 м. В інших місцях такі довжини прольотів не допускаються.
- Прочерки означають, що при цьому радіусі кривої такі довжини прольотів не допускаються.
- Знак «-» перед цифрами означає напрямок зиґзаґа в зовнішню сторону кривої, знак «+» — у внутрішню.
2.6.6. Найбільш допустимі довжини прольотів між опорами визначають із урахуванням типу підвіски, марки, площі перерізу та натягу проводів, радіуса кривих, розрахункових кліматичних та експлуатаційних умов для двох розрахункових режимів – максимального вітру і вітру з ожеледдю. У проекті приймають меншу із двох встановлених величин. Значення найбільших допустимих довжин прольоту для різних контактних підвісок наведені в номограмах Норм проектування контактної мережі, при цьому необхідно враховувати кратність 1 м, а для контактних підвісок з поліпшеними параметрами для швидкостей руху поїздів 161 – 200 км/год – 5 м.
Відхилення фактичної довжини прольоту від проектної допускається в межах від +1 м до – 2 м, а на ділянках зі швидкістю руху поїздів 161 – 200 км/год – не більше ± 0,5 м.
2.6.7. Для визначення довжини прольотів і відхилень проводів під дією вітру і при сполученні ожеледі з вітром, швидкість вітру і товщину стінки ожеледі беруть за даними багаторічних спостережень про максимальні швидкості вітру і товщини стінки ожеледі повторюваністю один раз у 10 років. При цьому враховують характер поверхні і висоту насипу на окремих ділянках відповідно до вимог Норм проектування контактної мережі.
2.6.8. Максимальна довжина прольотів контактної підвіски між опорами наведена в таблиці 2.6.2.
2.6.9. У місцях, підданих автоколиванням, на проводах контактної мережі та ПЛ необхідно встановлювати гасники автоколивань. У таких місцях довжини суміжних прольотів повинні безсистемно чергуватися зі зменшенням від розрахункових у межах 10 – 20 %.
2.6.10. Суміжні прольоти напівкомпенсованої підвіски не повинні бути по довжині менше 25 % довжини більшого прольоту.
Довжину прольоту із середньою анкеровкою контактного проводу скорочують на 10 % у порівнянні з розрахунковою.
2.6.11. Перехідні прольоти ізолюючих спряжень у порівнянні із проміжними, розрахованими для даного місця, необхідно скорочувати по довжині відповідно до таблиці 2.6.3.
2.6.12. Опори на двоколійних і багатоколійних ділянках, як правило, розташовують в одному створі.
При зустрічних зворотних фіксаторах, у тому числі при ромбовидній підвісці, опори зміщають так, щоб відстань між фіксаторами різних колій при будь-якій температурі була не менше 0,8 м.
Таблиця 2.6.2
| Місце розташування контактної підвіски | Максимальна довжина прольоту, м |
| На прямих ділянках | |
| Місця суцільної забудови, лісові масиви та виїмки глибиною більше 7 м при швидкості руху поїздів, км/год: | |
| до 160 | 70 |
| від 161 до 200 | 65 |
| Місця, не захищені від вітру: | |
| рівнини, виїмки глибиною до 7 м, насипи висотою до 5 м | 60 |
| у відкритій місцевості і до 10 м у лісових масивах; | |
| насипи висотою від 5 до 10 м у відкритій місцевості і від | 50 |
| 10 до 25 м у лісових масивах, заплави рік, яри; | |
| насипи, естакади і мости висотою більше10 м у | 40 |
| відкритій місцевості і більше 25 м у лісових масивах | |
| На кривих ділянках | |
| Місця, не захищені від вітру, при радіусі | |
| кривої, м: | |
| більше 1500 | 60 |
| більше 1200 до 1500 | 55 |
| більше 1000 до 1200 | 50 |
| більше 800 до 1000 | 45 |
| більше 500 до 800 | 40 |
| від 300 до 500 | 35 |
| менше 300 | 30 |
Таблиця 2.6.3
| Ділянка колії | Скорочення довжини перехідного прольоту ізолюючого спряження на, % |
| Пряма | 25 |
| Крива радіусом, м: | |
| більше 1500 | 25 |
| більше 1000 до 1500 | 20 |
| від 500 до 1000 | 15 |
| менш 500 | 10 |
2.6.13. При зміні напрямку контактних проводів на головних коліях перегонів і залізничних станцій кут відхилення з першопочатковим його напрямком не повинен перевищувати 6° (відхилення проводу не більше 1 м на довжині 10 м). На другорядних коліях залізничних станцій, а також у наступних прольотах після першого, кут перелому може бути до 10° (відхилення не більше 1 м на довжині 6 м).
2.6.14. Несучий трос контактної підвіски необхідно розташовувати по вісі струмоприймача або з відхиленням, що відповідає зиґзаґу контактного проводу. Допускається несучий трос розташовувати біля опор з відхиленням, протилежним зиґзаґу контактного проводу, але не більше ніж на 200 мм від вісі струмоприймача.
На ділянках швидкісного руху поїздів (161 – 200 км/год) несучий трос розташовують із відхиленням, що відповідає зиґзаґу контактного проводу з допуском у меншу сторону не більше ніж на 60 мм.
2.6.15. На прямих нахилених неізольованих консолях ділянок змінного струму необхідно фіксувати несучий трос від поперечних відхилень у наступних випадках:
на перехідних опорах ізолюючих спряжень;
на анкеруємих вітках неізолюючих спряжень при розташуванні опор на внутрішній стороні кривої ділянки колії;
на проміжних опорах, розташованих на внутрішній стороні кривої ділянки колії радіусом 600 м і менше;
на опорах середньої анкеровки несучого троса компенсованої підвіски, розташованих на внутрішній стороні кривої ділянки колії.