2.7 Спряження анкерних ділянок контактної підвіски
2.7.1. Спряження анкерних ділянок контактної підвіски повинні забезпечувати поздовжнє взаємне переміщення проводів при температурних змінах, а також плавний перехід полоза струмоприймача з контактного проводу однієї анкерної ділянки на контактний провід іншої за умовами контактного натискання без погіршення струмознімання та зниження встановленої швидкості.
2.7.2. На перегонах і головних коліях залізничних станцій необхідно застосовувати:
неізолюючі спряження – трьохпрольотні;
ізолюючі спряження (повітряні проміжки) на прямих і кривих ділянках колії радіусом більше 2000 м – трьохпрольотні або чотирьохпрольотні, на кривих ділянках колії радіусом 2000 м і менше і у стиснутих місцях по їх розташуванню – трьохпрольотні.
Не рекомендується розташовувати спряження, і особливо ізолюючі, на кривих ділянках колії радіусом менше 1200 м.
При новому будівництві, реконструкції і модернізації не допускається сполучати на ізолюючих спряженнях компенсовані та напівкомпенсовані підвіски.
На коліях залізничних станцій і депо, де швидкість руху поїздів не перевищує 50 км/год, до відновлення і реконструкції допускається застосування двохпрольотних неізолюючих спряжень.
2.7.3. Довжина анкерної ділянки на прямих ділянках колії повинна бути не більше 1600 м. До відновлення і реконструкції допускається збільшена довжина анкерної ділянки, але не більше 1800 м.
На ділянках швидкісного руху поїздів (161 – 200 км/год) довжина анкерної ділянки повинна бути не більше 1400 м.
На перегонах із кривими ділянками колії довжину анкерної ділянки зменшують залежно від радіуса та розташування кривих ділянок колії.
2.7.4. Несучі троси напівкомпенсованої підвіски підсилюючі та екрануючі проводи можуть не мати проміжних анкеровок на довжині до 7 км. Для підтримки в межах неізолюючих спряжень неробочих віток контактних проводів замість проміжних анкеровок між анкерними опорами підвішують допоміжний біметалевий сталемідний трос площею перерізу не менше 70 мм2, механічно з’вязаний з основним несучим тросом двома з’єднувальними затискачами біля перехідних опор з кожної сторони. При несучому тросі ПБСА-50/70 для допоміжного застосовують цей же трос.
2.7.5. На неізолюючих та ізолюючих спряженнях відстані між проводами повинні відповідати наведеним у таблиці 2.7.1.
2.7.6. Одночасна взаємодія полоза струмоприймача з контактними проводами обох віток трьохпрольотного спряження в середній частині повинна бути при неізолюючому спряженні на довжині 8 – 12 м, при ізолюючому 6 – 12 м.
2.7.7. Консолі компенсованих контактних підвісок, фіксатори, струни та електричні з’єднувачі на ізолюючому спряженні необхідно розміщати так, щоб забезпечувалася ізоляція анкерних ділянок при температурних змінах.
Таблиця 2.7.1
| Вид і місце відстані | Відстань, мм, на спряженні | |
| неізолюючому | ізолюючому | |
| Горизонтальне між внутрішніми сторонами робочих контактних проводів у перехідному прольоті при швидкості руху поїздів, км/год: | ||
| до 160 | 100 ± 30 | 550* ± 50 |
| від 161 до 200 | 100 ± 20 | 550 ± 40 |
| Вертикальне від робочого контактного проводу: | ||
| до неробочого контактного проводу біля перехідних опор; | 200 + 20 | – |
| до неробочого контактного проводу на початку зони проходу струмоприймача; | 300 + 20 | – |
| до нижньої поверхні врізних фарфорових або скляних підвісних ізоляторів | ||
| при двох контактних проводах | – | 250 + 20 |
| при одному контактному проводі | – | 300 + 20 |
| до нижньої поверхні гладкостержневого полімерного ізолятора | – | 300 + 20 |
| до нижньої поверхні гладкостержневого ізолюючого елемента, що допускає взаємодію зі струмоприймачем | – | 200 + 20 |
Примітка. *По вітрових відхиленнях на діючих ділянках, а також на нормально замкнутих ізолюючих спряженнях допускається при постійному струмі 400 мм і при змінному струмі 500 мм.