Е Ч К

3    ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО МОНТАЖУ ПОВІТРЯНИХ СТРІЛОК

3.1  Повітряні стрілки вмонтовуються на звичайних і перехресних стрілочних переводах, на глухих пересіченнях колій і можуть бути фіксованими і нефіксованими.

3.2  Повітряні стрілки повинні забезпечувати плавний, без ударів та іскрінь, перехід полоза струмоприймача з контактних проводів однієї колії (з’їзду) на контактні проводи іншого, вільне взаємне переміщення контактних проводів, що утворюють повітряну стрілку, і мінімальне взаємне вертикальне переміщення контактних проводів у зоні підхоплення полозом струмоприймача проводу колії, яка примикає.

3.3  Повітряні  стрілки звичайними перехресними стрілочними переводами та над глухими схрещеннями колій повинні бути фіксованими із забезпеченням можливості взаємних поздовжніх переміщень контактних проводів. На другорядних коліях допускається застосовувати нефіксовані повітряні стрілки.

3.4  На повітряних стрілках контактні проводи головних колій або колій переважного напрямку руху поїздів повинні бути розташовані знизу.

3.5  Перетинання контактних проводів, що утворюють повітряну стрілку при звичайному стрілочному переводі, повинне відстояти від осей прямої колії та колії, що примикає, на 360-400 мм і перебувати в тому місці, де відстань між внутрішніми гранями головок з’єднувальних рейок становить 730-800 мм (рис.3.1).

Рис. 3.1 Схема фіксованої повітряної стрілки при звичайному стрілочному переводі:

1 – зона проходу полоза струмоприймача під неробочою віткою контактного проводу; 2 – неробоча вітка контактного проводу; З – електричні з’єднувачі; 4 – область розташування фіксуючого пристрою; 5 – зона підхоплення полозом струмоприймача контактних проводів; 6 – контактний провід прямої колії; 7 – контактний провід колії, що примикає, (з’їзду); 8 – хрестовина; 9 – місце перетинання контактних проводів.

Розміри в мм, розміри в м  зазначені на рисунку

3.6    При перехресному стрілочному переводі контактні проводи колій, які перетинаються, повинні мати подвійне (ромбовидне) перетинання в тім місці, де відстань між внутрішніми гранями головок з’єднувальних рейок становить 730-800 мм (рис. 3.2, а). Допускається одинарне перетинання контактних проводів над центром пересічення вісей колій.

 3.7   При глухому пересіченні колій контактні проводи розташовують над центром перетинання осей колій (рис. 3.2, б).

3.8 Зона підхоплення полозом струмоприймача контактних проводів колії, яка примикає або перетинає, і зона проходу полоза струмоприймача електрорухомого складу під неробочими вітками контактних проводів повинні розташовуватися на відстані 630-1100 мм від вісі колії.

3.9     Для одночасного підйому контактних проводів обох колій у місці їхнього перетинання встановлюють обмежувальні накладки довжиною 1,5 м при марці хрестовини 1/9 і крутіше, 1,7 м – при марці хрестовини 1/11 і 2,0 м – при марці хрестовини 1/18 і плавніше. Відстань між обмежувальною накладкою і контактним проводом, на якому вона встановлена, повинна бути 13-15 мм.

Рис. 3.2 а, б Схеми повітряної стрілки:

а – при перехресному стрілочному переводі; б – при глухому пересіченні колій 1 – контактні проводи пересічних колій; 2 – електричні з’єднувачі; 3 – зона підхоплення полозом струмоприймача контактних проводів;  4 – місце перетинання контактних проводів; 5 – фіксуючий пристрій. Розміри в мм, розміри в м зазначені на рисунку

Рис. 3.3 а, б Положення обмежувальної накладки при середньорічній температурі повітря:

а – при перетинанні одинарних контактних проводів; б – при перетинанні одинарного проводу з подвійним; 1 – контактний провід прямої колії; 2 – контактний провід колії, що примикає, (з’їзду); 3 – обмежувальна накладка; l – довжина обмежувальної накладки

Обмежувальні накладки встановлюють на кожен контактний провід, розташований знизу (рис. 3.3, а, б). Перетинання контактних проводів при середньорічній температурі повітря даного темпе­ратурного району повинно розташовуватися в середній частині обмежувальної накладки.

3.10  За зоною підхоплення полозом струмоприймача контактних проводів, на відстані не більше 1 м убік хрестовини, повинні бути встановлені подвійні вертикальні (рис. 3.4) або ковзні струни (рис. 3.5). Ковзні струни необхідно встановлювати при напівкомпенсованій підвісці відпо­відно до графіка (рис. 3.6).

Рис. 3. 4 Подвійні вертикальні ланкові струни між несучими тросами і контактними проводами на повітряній стрілці:

1 – контактний провід колії, що примикає, (з’їзду); 2 – контактний провід прямої колії; 3 – вісь прямої колії; 4 – ланкові струни (БМ-4); 5 – зажим для троса К-037 (К-040); 6 – несучі троси; 7 – затискач струновий К-046; 8 – зона підхоплення; 9 – вісь колії, що примикає, (з’їзду)

Рис. 3.5 Ковзні струни на контактних проводах повітряної стрілки:

1 – обмежувальна накладка 2 – контактний провід колії, що примикає, (з’їзду); 3 – контактний провід прямої колії; 4 – вісь прямої колії; 5 – ковзні струни (БМ-4); 6 – затискач з вушком К-040 (К-037); 7 – несучі троси; 8 – повзун діаметром 12–14 мм, t=700÷900 мм; 9 – зона підхоплення, 10 – вісь колії, що примикає, (з’їзду)

Рис. 3.6 Області встановлення ковзних струн на повітряних стрілках напівкомпенсованої підвіски залежно від відстані h між несучим тросом і контактним проводом і відстані L від повітряної стрілки до жорсткої або середньої анкеровки контактного проводу

Якщо відстань між струнами із двох сторін перетинання перевищує припустимий міжструновий проліт, обмежувальні накладки на перетинанні необхідно підвісити на додаткові, відповідно подвійні вертикальні або ковзні струни.

Замість ковзних струн можуть застосовуватися пристрої одночасного підіймання контактних проводів повітряної стрілки, перехресні гнучкі струни і тверді розпірки. Застосування ресорних струн на повітряних стрілках не допускається.

3.11 У зоні підхоплення полозом струмоприймача контактні проводи повинні перебувати по висоті на одному рівні. При швидкості руху поїздів більше 70 км/год контактні проводи колії, що примикає, (з’їзду) повинні бути в зоні підхоплення на 20 – 40 мм вище контактних проводів головної колії.

3.12 Між точкою перетинання контактних проводів і струнами, розташованими за зоною підхоплення, встановлення затискачів на контактних проводах, крім кріплення обмежувальної накладки, не допускається.

3.13 Неробочі вітки контактних проводів, де вони входять у зону проходу полоза струмоприймача, повинні бути закріплені на подвійних струнах струновими затискачами та розташовані на 150 мм вище робочого контактного проводу з допуском + 50 мм.

3.14 Несучі троси напівкомпенсованих підвісок над перетинанням  контактних проводів повинні бути механічно з’єднані між собою болтовими затискачами. Допускається додаткове з’єднання несучих тросів над зоною підхоплення палозом струмоприймача контактних проводів, при цьому бічний кут нахилу підтримуючих струн не повинен перевищувати 20°.

Несучі троси компенсованих підвісок над перетинанням контактних проводів не повинні мати механічних з’єднань і доторкань один з одним у місці перетинання при температурних змінах.

3.15 При звичайному стрілочному переводі електричні з’єд­нувачі контактних підвісок на повітряних стрілках встановлюють на відстані 3-3,5 м від точки перетинання контактних проводів убік гостряка стрілочного переводу, а також на відстані 2-2,5 м від зони підхопленим убік хрестовини стрілочного переводу.

При перехресному стрілочному переводі та глухому пересіченні колій електричні з’єднувачі контактних підвісок розміщують по обидва боки повітряної стрілки на відстані 2-2,5 м від зони підхоплення убік хрестовин.

3.16 При напівкомпенсованій підвісці довжина електричного з’єднувача повинна бути не менше 0,8 м і при компенсованій підвісці – не менше 2 м.

Перетинаючі та анкерні вітки, а також окремі проводи контактної мережі однієї секції повинні бути з’єднані електричним з’єднувачем з контактною підвіскою, що перебуває поруч.

Усі види електричних з’єднувачів і шлейфи необхідно виконувати з мідних проводів марки М площею перерізу 70-95 мм² на дільницях змінного струму та 95-120 мм² на дільницях постійного струму.

Для з’єднання несучих тросів і контактних проводів допус­кається застосовувати при постійному струмі електричні з’єднувачі площею перерізу 70 мм². Електричні з’єднувачі можуть бути також виконані з алюмінієвих і сталеалюмінієвих проводів відповідної площі перерізу по міді з використанням окінцьовувачів із плакованих пластин.

При відстані між несучим тросом і контактним проводом менше 1 м у напівкомпенсованих підвісках електричні з’єднувачі, до приведення конструктивної висоти контактної підвіски до нор­мативної, необхідно виконувати із проводу марки МГ загальною довжиною, обумовленою з урахуванням максимальних темпе­ратурних переміщень контактного проводу.

Поперечні електричні з’єднувачі між несучими тросами і контактними проводами на перегонах, головних і приймально-відправних коліях залізничних станцій встановлюються за межами ресорних або перших вертикальних струн на відстані 0,2-0,5 м від їх місць кріплення. Вони повинні бути при постійному струмі в кожному прольоті, а на малодіяльних ділянках постійного струму і при змінному струмі на рівнинах і спусках через проліт, на підйомах та у зонах рушання і розгону в кожному прольоті.

Поперечні електричні з’єднувачі між несучими тросами і кон­тактними проводами при струмопровідних струнах не всгановлюються.

Кріплення проводів виконують типовими болтовими затискачами контактної мережі.

3.17 Фіксуючі пристрої на опорі, фіксуючому тросі гнучкої або жорсткої поперечини при звичайному стрілочному переводі розташовують на відстані 2 м з допусками – 0,5 та + 1 м від точки перетинання контактних проводів убік гостряка стрілочного пере­воду, де відстань між внутрішніми гранями головок з’єднувальних рейок 800 – 1000 мм (див. рис. 3.1). Відстані від фіксуючого пристрою до гостряка стрілочного переводу центру хрестовини і математичного центру переводу наведені в таблиці 3.1.

Фіксуючі пристрої при перехресному стрілочному переводі розміщують напроти місця перетинання вісей пересічних колій (див. рис. 3.2, а).

Таблиця 3.1

3.18  На головних коліях дільниць швидкісного руху поїздів (161-200 км/год) повітряні стрілки повинні бути, як правило, зафіксовані за допомогою двох консолей при відстані між ними 1,2 м. При марці хрестовини 1/11 оптимальна відстань від опори для фіксації повітряної стрілки до математичного центра стрілочного переводу 4,5 м.

3.19  Відстань між контактними проводами в плані у місці їх фіксації на повітряних стрілках повинна бути не менше 100 мм.

Застосування додаткових фіксаторів довжиною менше 1,2 м на повітряних стрілках не допускається, вони повинні працювати тільки на розтягування.

3.20  Повітряні стрілки необхідно розміщувати не ближче двох прольотів від компенсованої анкеровки і максимально наближати до середньої або жорсткої анкеровки контактного проводу.