2.2. Повітряні лінії
2.2.1. Для електропостачання пристроїв СЦБ можуть використовуватися одноланцюгові і дволанцюгові ПЛ автоблокування.
Одноланцюгові лінії призначені для основного електропостачання пристроїв СЦБ, а одноланцюгові лінії поздовжнього електропостачання – для резервного електроживлення пристроїв СЦБ, електропостачання малих станцій, лінійно-колійних споруд та інших залізничних споживачів.
На дволанцюгових лініях автоблокування один ланцюг (коло СЦБ) використовується для основного електроживлення пристроїв СЦБ, а другий ланцюг (коло ПЕ) – для резервного електроживлення пристроїв СЦБ, електропостачання малих станцій, лінійно-колійних споруд та інших залізничних споживачів.
2.2.2. Одноланцюгові ПЛ автоблокування споруджуються на дільницях залізниць з електричною тягою і на ділянках залізниць з автономною тягою, де існують лінії поздовжнього електропостачання, які можуть бути використані для резервного живлення пристроїв СЦБ.
Дві одноланцюгові лінії слід, також, споруджувати у районах по ожеледиці ІІ і вище (з товщиною стінки ожеледі більше 16 мм) та у ІV-V вітрових районах території України.
2.2.3. З метою створення найбільш сприятливих умов з обслуговування, а також економії кабелів, лінії автоблокування, як правило, повинні виконуватися повітряними і розташовуватися якнайближче до полотна залізниці, але з дотриманням при цьому потрібних габаритів і норм зближення із залізничними коліями і лініями зв’язку, що проходять паралельно з коліями.
2.2.4. У населених пунктах з інтенсивним рухом, сильно розвинутими іншими повітряними мережами, а також при переході через ріки, залізничні колії та інші штучні споруди, де неможливо витримати всі потрібні габарити і норми зближення до різних споруд, проводи ПЛ автоблокування допускається заміняти кабельними лініями. 2.2.5. При прокладанні ПЛ автоблокування на всій її протяжності повинна дотримуватися транспозиція проводів. Повний цикл транспозиції має довжину 9 км, при цьому проводи міняються місцями рівномірно через кожні 3 км. Кабельні ділянки не враховуються. На залишку лінії довжиною менше 3 км транспозиція не виконується.
Транспозиція проводів автоблокування проводиться у зменшених (на 25-30%) прольотах проти розрахункових, на проміжних одностоякових опорах одноланцюгової лінії та на проміжних П-подібних опорах дволанцюгової лінії.
2.2.6. На ПЛ автоблокування, які споруджуються або реконструюються, кабельні вставки слід укладати у різні траншеї, відстань між якими повинна бути не менше 3 м, а в обмежених умовах – не менше 1 м. У межах штучних споруд ці кабелі повинні прокладатися один від одного на відстані не менше по вертикалі 1,5 м, по горизонталі 1,0 м. При менших відстанях кабелі повинні розділятися перегородкою з терміном вогнестійкості не менше 0,25 год.
2.2.7. У районах з товщиною стінки ожеледі 12 мм і більше на ПЛ автоблокування повинна бути передбачена плавка ожеледі і профілактичний підігрів проводів.
2.2.8. Лінійне навантаження ПЛ автоблокування напругою 6-10 кВ, яке підключене між двома будь-якими фазами по всій довжині плеча живлення, повинне бути однаковим і розподіленим по можливості рівномірно. При цьому нерівномірність навантаження фаз не повинна перевищувати 10%.
2.2.9. На одноланцюгових ПЛ автоблокування без сигнальних проводів силові опори з лінійними однофазними трансформаторами встановлюються у створі лінії.
На дволанцюговій ПЛ автоблокування та одноланцюговій ПЛ автоблокування із сигнальними проводами комплектні трансформаторні підстанції або лінійні трансформатори встановлюються, як правило, на виносних опорах з роз’єднувачами на них. 2.2.10. Розташування лінійних трансформаторів основного і резервного живлення на одній опорі не допускається. Для резервного живлення сигнальних установок допускається використовувати трансформатори, що живляться електроенергією линійних споживачів (крім трансформаторів для колійного електроінструменту). Якщо нейтраль трансформаторів, що використовуються, заземлена, для живлення пристроїв системи СЦБ необхідно встановлювати ізолюючий трансформатор.