2.3. Габарити ліній
2.3.1. У залежності від інтенсивності утворення ожеледі і швидкісного напору вітру ПЛ автоблокування можуть споруджуватися трьох типів:
нормального (тип Н) з прольотом 50 м – для районів, де товщина стінки льоду не перевищує 12 мм;
посиленого (тип П) з прольотом 40 м – для районів, де товщина стінки льоду складає від 12 мм до 16 мм;
особливо посиленого (тип ОП) з прольотом 35 м – для районів, де товщина стінки льоду складає більше 16 мм.
2.3.2. Відстані від проводів ПЛ автоблокування до поверхні землі у нормальному режимі повинні бути не менші наведених у таблиці 2.
Таблиця 2
| Характеристика місцевості | Найменша
відстань, м |
| Населена місцевість (станція) | 7 |
| Ненаселена місцевість (перегон) | 6 |
| Важкодоступна місцевість | 5 |
| Недоступні схили гір, скелі, стрімчаки і т.д. | 3 |
| Орні землі | 6 |
| У місцях, де можливий під’їзд до залізничної колії транспортних засобів з механізмами | 6 |
2.3.3. На опорах ПЛ автоблокування відстань між нижніми високовольтними і верхніми сигнальними проводами повинна бути не меншою 2 м, між високовольтними проводами – у межах 0,75-1,0 м.
Відстань від проводу ПЛ автоблокування до поверхні опори і траверси повинна бути відповідно не меншою 0,15 і 0,12 м.
2.3.4. Відстань від проводів при максимальній стрілі провисання та від опор ПЛ автоблокування до різних споруд повинна бути не меншою вказаних у додатку В цієї Інструкції.