2.7. Заземлення
2.7.1. На пристроях живлення автоблокування виконуються два роди заземлень: високовольтне – в мережі високої напруги і низковольтне – в мережі низької напруги.
2.7.2. У мережі високої напруги повинні заземлюватись:
залізобетонні і металеві опори ПЛ 6-10 кВ;
опори, які пристрої блискавкозахисту;
опори, на яких встановлено силові або вимірювальні трансформатори, роз’єднувачі, запобіжники, кабельні муфти, інше обладнання і апарати, а також обладнання на них.
Також заземлюються металеві шафи з лінійними трансформаторами типу ОМ і роз’єднувачами, що встановлюються на кабельних ділянках ПЛ автоблокування, комплектних трансформаторних підстанцій.
Дерев’яні опори та дерев’яні опори з металевими траверсами ПЛ не заземлюються.
2.7.3. Опір заземлюючого пристрою трасформаторних підстанцій, комплектних підстанцій і силових опор, на яких встановлені трансформатори із заземленою нейтраллю, не повинен бути більше 4 Ом, а із ізольованою нейтраллю – не більше 10 Ом незалежно від питомого опору ґрунту.
2.7.4 Опір заземлюючого пристрою, влаштованого окремо біля опор з лінійними роз’єднувачами або розрядниками, не повинен перевищувати 10 Ом.
2.7.5. Опір заземлюючих пристроїв опор у населеній місцевості і опор, які обмежують прогін перетину з інженерними спорудами (ПЛ, трубопроводи тощо) повинен бути не більшим наведеного у таблиці 4. Для опор 6-10 кВ у ненаселеній місцевості опір можна не нормувати і забезпечувати природною провідністю залізобетонних фундаментів і підземної частини опор у ґрунтах з питомим опором до 1000 Ом·м. У ґрунтах з більшим питомим опором повинні додатково мати штучні заземлювачі з опором не більше 500 Ом.
Таблиця 4
| Питомий
еквівалентний опір ґрунту r, Ом·м |
Найбільший
опір заземлюючого пристрою, Ом |
Питомий
еквівалентний опір ґрунту r, Ом·м |
Найбільший
опір заземлюючого пристрою, Ом |
| До 100 | 10 | Більше 1000 до5000 | 30 |
| Більше 100 до 500 | 15 | Більше 5000 | 6·10-3 r |
| Більше 500 до 1000 | 20 |
2.7.6. Заземлення комплектних трансформаторних підстанцій (КТП, КТПО), які отримують живлення від ліній, прокладених по опорах контактної мережі, повинне виконуватись у відповідності із Інструкцією по заземленню пристроїв електропостачання на електрифікованих залізницях.
2.7.7. Приєднання залізобетонних опор до заземлювачів виконується провідниками перетином не менше 48 мм2, що виготовляються із полосової сталі або круглої сталі діаметром не менше 10 мм. Заземлювач із полосової або круглої сталі прокладається по бокових стінках і торцю опори і приєднується до нижнього виводу схованого заземлюючого проводу.
2.7.8. Заземлюючі пристрої, що прокладені у землі повинні виконуватися із використанням у якості вертикальних заземлювачів сталевих стержнів діаметром не менше 16 мм2, кутника 50х50 і товщиною стінки не менше 4 мм; у якості горизонтальних – пруток з діаметром не менше 10 мм, профіль або прямокутник із перерізом не менше 100 мм2 і товщиною стінки не менше 4 мм.
При виконанні заземлення електродними заземлювачами число заземлювачів у високовольтній мережі повинно бути не менше двох. Для агресивних ґрунтів заземлювачі повинні бути оцинковані.
Заземлювачі з’єднуються між собою провідниками заземлюючої магістралі і забиваються у землю на відстані не менше 5 м один від одного. Перший заземлювач розташовується від найближчого стояка на відстані 1,5 м. Верхні кінці заземлювачів повинні знаходитися на глибині не менше 0,6 м від поверхні землі.
2.7.9. На силових і кінцевих опорах кабельних лініях, де є кола напругою до 1 кВ і вище 1 кВ, заземлення мережі до 1 кВ повинно бути виконане окремо від заземлення мережі напругою вище 1 кВ, крім випадків використання об’єднаного заземлення.
Низковольтний заземлюючий пристрій розташовується біля опори з боку, протилежного високовольтному заземлюючому пристрою, на відстані не менше 5 м від останнього.