Е Ч К

Технологічна карта № 2.1.1.

КОМПЛЕКСНА ПЕРЕВІРКА СТАНУ І РЕМОНТ КОНТАКТНОЇ ПІДВІСКИ

1. Склад виконавців

Електромонтер 6 розряду ……. 1
Електромонтер 5 розряду ……. 1
Електромонтер 4 розряду ……. 2
Електромонтер 3 розряду ……. 1

2. Умови виконання робіт

Робота виконується:

2.1. Під напругою (на контактній мережі) з застосуванням ізолюючої знімної вишки; з використанням начіпних сходів 3 м; з підйомом на висоту.

2.2. Без перерви в русі поїздів; з огородженням місця робіт сигналістами і з видачею попереджень поїздам про роботу знімної вишки.

2.3. По наряду і повідомленню енергодиспетчера з вказівкою часу, місця і характеру робіт. При роботі на станційних коліях — за узгодженням з черговим по станції.

2.4. У місцях секціонування — із шунтуванням проводів суміжних секцій.

3. Механізми, прилади, монтажні і сигнальні пристосування, інструмент,

захисні засоби. Вишка ізолююча знімна, шт ……. 1
Сходи начіпні 3 м, шт ……. 1
Поліспаст на 5 кн (500 кгс), шт ……. 1
Ключ рихтовочний, шт ……. 2
Молоток дерев’яний чи свинцевий, шт ……. 1
Брусок дерев’яний, шт ……. 1

Прилад для виміру зносу контактного проводу, шт ……. 1
Індикаторна  скоба чи  штангенциркуль з голчастими губками, компл ……. 1
Набір інструмента електромонтера, компл ……. 1
Ножівка по металу з запасною полотниною, шт ……. 1
Полотнина наждакова,  лист чи  щітка металева, шт ……. 1
Заземлююча штанга, шт ……. 1
Перемичка мідна для шунтування секцій, шт ……. 1
Рукавиці діелектричні, пара ……. 1
Пояс запобіжний, шт ……. 3
Каска захисна, шт ……. 5
Жилет сигнальний, шт ……. 5
Сигнальні приналежності, компл ……. 1
Радіостанція переносна, шт ……. 1
Аптечка, компл ……. 1

4. Норма часу на 1 км розгорнутої довжини контактної підвіски (без сполучень анкерних ділянок)

Примітка. На перевірку стану і регулювання ізольованих консолей до норми часу додавати 2,3 люд.год.

5.Підготовчі роботи і допуск до роботи

5.1. Напередодні робіт передати енергодиспетчеру заявку на виконання робіт під напругою (на контактній мережі)  з застосуванням ізолюючої знімної вишки без перерви в русі поїздів і видачу попереджень поїздам про роботу знімної вишки, із вказівкою часу, місця і характеру робіт.

5.2. Одержати наряд на проведення робіт і цільовий іструктаж від особи, що видала його.

5.3. Відповідно до результатів обходів і об’їздів з оглядом, діагностичних іспитів і вимірів підібрати необхідні матеріали і деталі для заміни зношених. Перевірити зовнішнім оглядом їх стан, комплектність, якість виготовлення і захисного покриття, прогнати різьблення на всіх нарізних сполученнях і нанести на них змащення.

5.4. Підготувати монтажні пристосування, захисні засоби, сигнальні приналежності й інструмент, перевірити їх справність і терміни іспитів. Завантажити їх, а також підібрані матеріали і деталі на транспортний засіб, організувати доставку разом із бригадою до місця роботи.

5.5. Повідомити енергодиспетчера про час, місце і характер робіт. Переконатися у видачі попереджень поїздам про роботу знімної вишки. При роботі на станційних коліях погодити її виконання з черговим по станції, оформивши запис у “Журналі огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв CЦB, зв’язку і контактної мережі”.

5.6. Після прибуття на місце роботи провести цільовий інструктаж по безпечному виконанню роботи всім членам бригади з розписом кожного в наряді. Чітко розподілити обов’язки між виконавцями.

5.7. Визначити порядок огородження знімної вишки і виставити сигналістів. Перевірити зовнішнім оглядом технічну справність знімної вишки, при необхідності, очистити ізоляційні деталі від пилу і забруднення, установити вишку на колію і випробувати її ізоляцію робочою напругою.

5.8. При виконанні робіт у місці секціонування: включити за наказом енергодиспетчера шунтуючий суміжні секції секційний роз’єднувач; установити мідну шунтуючу перемичку між секціями контактної підвіски (при завішених на них шунтуючих штангах ізольваної каретки або площадки).

5.9. Здійснити допуск бригади до проведення робіт.

6. Схема послідовного технологічного процесу

6.1. Загальні вказівки.

6.1.1. Комплексна перевірка стану і ремонт контактної підвіски містять у собі: перевірку її вузлів і елементів, стан яких неможливо оцінити з достатньою вірогідністю при оглядах під час об’їздів і обходів, діагностичних іспитах і вимірах; очищення від забруднення і поновлення змащення; регулювання; перевірку надійності кріплення арматури; заміну і відновлення окремих зношених і несправних елементів, виявлених при технічному обслуговуванні й у процесі проведення комплексної перевірки.

6.1.2. Роботи виконуються двома виконавцями, що знаходяться на робочій площадці знімної ізолюючої вишки, послідовно, у міру пересування вишки.

Один електромонтер проводить роботи на несучому тросі, а другий одночасно — на контактному проводі.

Для підйому на несучий трос використовуються начіпні триметрові сходи.

При огляді ізольованої консолі виконавцю забороняється знаходитися на ній чи закріплюватися за її елементи запобіжним поясом.

6.1.3. Ретельно перевірити зовнішнім оглядом усі затискачі, встановлені на проводах. Легкими ударами ключа по затискачу перевіряється надійність їх кріплення. Не допускається прослизання затискача по проводу. Підлягають заміні затискачі, що мають відкриті раковини, тріщини, злами “щічок”, знос елементів з’єднань, корозію болтів. Ослаблені кріплення необхідно підтягти, закріпити контргайками, нанести на нарізні сполучення зі сталі антикорозійне змащення.

6.1.4. Перевірити стан усіх вузлів, елементів і деталей контактної підвіски зі сталі (доступних для перевірки під напругою). Особливу увагу звернути на стан зварених швів, наявність деформацій, розшарувань, тріщин, корозії металу, зносу у вузлах зчленування й ослаблення кріплень. Оцінити стан захисного антикорозійного покриття, визначити необхідність поновлення фарбування.

 Перевірку стану, визначення розмірів ушкоджень і оцінку їх небезпеки проводити відповідно до інструкції з оцінки несучої спроможності та обслуговуванню опорних конструкцій контактної мережі і прожекторних мачт  (Москва Транспорт – 1983р.).

6.2. Перевірка контактного проводу (КП).

6.2.1. Перевірити зовнішнім оглядом стан робочої поверхні КП. При огляді звернути увагу на:

— наявність місцевих вигинів, допущених при  монтажі або в процесі експлуатації;

— наявність місцевого, хвилеподібного чи бічного зносу;

— наявність задирів на поверхні тертя (вона повинна бути гладкою, із глянцевим блиском);

— наявність підгарів, напливів і задирів.

Вигини КП виправити дерев’яним чи свинцевим молотком на дерев’яному бруску.

У місцях підвищеного зносу зробити вибіркові виміри висоти залишкового перетину КП. Не допускається експлуатація КП, що має висоту перетину менш припустимої ПУТОКМ. У залежності від величини місцевого зносу змонтувати вставку нового КП чи установити шунт.

Наявні підгари, напливи, задири зачистити оксамитним напилком. Використовуючи два рихтовочних ключі, виправляти перекрутку КП доти, поки він не займе вертикальне положення.

6.2.2. Зробити оцінку якості струмознімання по стану робочої поверхні КП відповідно до Додатка 1 ПУТОКМ (ЦШЕОТ – 0005).

6.2.3. Перевірити зовнішнім оглядом стан установлених на КП шунтів і стикових затискачів.

Не допускається перепал, місцеві підпали, звуження (шийки), вм’ятини, тріщини, вищерблення розшарування в місцях спайок і інші видимі металургійні дефекти.

У шунтів перевірити їх кріплення з’єднувальними затискачами, звернути увагу на відсутність підбивок струмоприймача в місцях переходу з КП на шунт і слідів відриву струмоприймача в місці переходу із шунта на КП. У цих місцях не повинно бути підгарів, наплавлень металу, місцевих зносів.

У стикових затискачів перевірити затягування болтів і гайок. Затискачі повинні щільно охоплювати “щічками” шийку КП, розташовуватися вертикально (кут нахилу у вертикальній площині, перпендикулярній осі колії, не повинен перевищувати 20°) і мати вертикальну струну. У затискачу не повинно бути слідів підбивок при проході полоза струмоприймача і висковзування провода з затискача (зазор між стикуємими проводами в затискачах К-059 і К-321 не повинен перевищувати 1 мм).

Для підвищення надійності на затискачах К-058 і К-059 повинні бути встановлені по обидва боки посилюючі сталеві планки, а на затискачах К-059 — шунти з проводу ПБСМ-70.

При двох КП стиковий затискач повинен розташовуватися на 30 — 50 мм вище другого КП.

6.2.4. При необхідності, усунути відхилення параметрів КП по висоті від нормативних, виявлені при діагностуванні підвіски вагоном-лабораторією, виявлені раніше, при проведенні спеціальних вимірів, чи під час цієї перевірки стану КП. Регулювання по висоті виконується за допомогою струн.

Висота підвіски КП над рівнем головки рейки в місцях фіксації повинна відповідати значенням нормативного журналу, а стріли прогину для кожного типу підвіски повинні відповідати значенням, встановленим у  таблицях чи графіках у залежності від температури повітря, з відхиленням не більш ± 10 мм.

6.3.Перевірка несущого троса (НТ).

6.3.1. Перевірити зовнішнім оглядом стан поверхні НТ. Не допускається перепал, підпал і обриви дротів, сліди корозії біметалічних і сталевих жил. Припустиме зниження перетину — не більш 15% (обриви жил, при цьому, складе не більш 2-х). У місцях обриву 1 — 2 дротів — установити бандажі з двох сторін. При більшому числі обірваних жил установити  шунт чи змонтувати вставку з троса тієї ж марки.

6.3.2. Перевірити стикові з’єднання на НТ. При перевірці звернути увагу:

— у болтових затискачів — на правильність положення проводу в затискачі (провід повинен входити в затискач по стінці паралельно його осі),

— у клинових затискачів — на наявність клина і відповідність його перетину троса, а також на шунтування вузла стикування (див. рис. 2.3.4 до Технологічної карти № 2.3.5 книги II цього збірника);

— у трубчастих з’єднувачів — на правильність і глибину обтиснення, відсутність розривів трубки. Крайні місця обтиснення повинні знаходитися з боку обрізаних кінців проводу, що виходять із з’єднувача (див. рис. 2.3.8 і табл. 2.3.1 до Технологічної карти № 2.3.12 книги II цього збірника).

6.3.3. При наявності шунтів перевірити їх стан і надійність кріплення на НТ.

6.4.Перевірка стану консолі.

6.4.1. Перевірити положення консолі щодо осі колії. У напівкомпенсованої підвіски на прямих ділянках колії консоль повинна розташовуватися перпендикулярно осі колії, а на кривих — займати радіальне положення. Максимальне відхилення кінця консолі від цього положення не повинно перевищувати ± 200 мм для консолей довжиною до 5 м і ± 300 мм — для консолей більшої довжини. Положення консолі компенсованої підвіски повинно відповідати графіку температурних переміщень підвіски (рис. 2.2.1) з допуском ± 50 мм.

Рис. 2.1.1. Графік температурних переміщень компенсованої контактної підвіски: а) при мідному несучому тросі; б) при сталемідному несучому тросі:

А — величина переміщення контактної підвіски від середнього положення (консоль розташована перпендикулярно осі колії); L — відстань від опори до середньої анкеровки; Д1 — відхилення температури при перевірці від середньої температури повітря (tcp); tcp = 0,5(t_max + t_min де t_max — максимальна і t_min — мінімальна температура повітря для даного району.

6.4.2. При відхиленні ізольованої консолі від зазначеного вище положення зробити її регулювання, для чого послабити кріплення плашки в сідлі НТ, “вудкою”, прикріпленою до хобота консолі, установити її в необхідне положення і закріпити плашкою НТ у сідлі.

6.4.3. Оглянути ізольовану консоль, перевірити вузол кріплення тяги до підкоса, вузол кріплення бугеля з  ізолятором чи із кронштейном консолі і із сідлом НТ. При відсутності ізолятора перевірити стан шунта і надійність його кріплення до НТ і до кронштейна консолі (на ізольованій консолі в місці підвісу НТ повинен бути встановлений додатковий тарілчастий  ізолятор чи  електричний шунт).

Перевірити стан сідла і закріплення в ньому НТ плашкою. Положення жолобка плашки повинне відповідати перетину проводу. На кривих ділянках колії й у друтих місцях зламу НТ укладається в сідлі так, щоб зусилля від зламу сприймалося основною частиною корпуса сідла, а не плашкою.

Перевірити на кронштейні консолі вузол кріплення фіксатора і підкоса. Відстань між ними (по підкосу) не повинна перевищувати 500 мм.

Не допускаються тріщини на консолі і вузлах кріплення, а в місцях шарнірних з’єднань — знос.

Не допускається корозія болтів,  серги пестика чи  бугеля; відсутність замків у вузлі з’єднання.

Всі ослаблені кріплення підтягти, на нарізні сполучення нанести антикорозійне змащення.

6.4.4. Неізольовану консоль оглянути візуально, не наближаючись до неї на відстань менш 1 м. Усі виявлені відхилення зафіксувати для усунення їх при знятій напрузі (див. Технологічну карту № 2.1.7 книги II цього збірника).

6.5.Перевірка середньої анкеровки (СА).

6.5.1. Перевірити довжину віток СА контактного проводу і їх натяг. Довжина кожної вітки анкеровки КП повинна бути: у напівкомпенсованої підвіски не менш десятикратної мінімальної відстані між НТ і КП цього прольоту, а в компенсованої підвіски —17м. СА контактного проводу повинна кріпитися до КП у середині прольоту, розташованого в середині анкерної ділянки.

Не допускається провисання віток троса СА нижче рівня КП. Обидві вітки троса повинні мати однаковий натяг.

6.5.2. Перевірити стан троса і деталей його кріплення до НТ і КП. До НТ провід СА кріпиться трьома затискачами з кожної сторони при двох КП і двома затискачами — при одному КП. В якості затискача використовуються: з’єднувальний затискач (деталь К-054) при тросі 70 мм² (діаметром 11 мм і менш), а в інших випадках — затискач середньої анкеровки й еластичної струни (деталь К-048).

До КП трос СА кріпиться затискачем середньої анкеровки (деталь К-051). Трос повинен бути зігнутий за формою ринви затискача і виходити з нього плавно без перекосів. При двох КП затискачі встановлюються на кожнім КП на відстані 450-500 мм один від одного.

Не допускається експлуатація троса СА, що має хоча б одну обірвану  жилу чи  затискачі з тріщинами і вигинами “щік”.

6.5.3. На сталевому тросі СА перевірити стан покриття антикорозійним змащенням. При необхідності відновити його.

6.5.4. Перевірити правильність монтажу і натяг додаткового троса СА несущого троса компенсованої підвіски. Додатковий трос кріпиться до НТ із кожної сторони подвійного сідла на перехідній опорі двома з’єднувальними затискачами і повинен мати максимальний натяг 10 кН (1000 кгс). Перевірка натягу виконується по стрілі прогину додаткового троса в середині прольоту.

Для мідного і сталемідного троса величини натягу (Т) і стріли прогину (F) приведені в табл. 2.1.1.

Перевірка може виконуватися шляхом виміру натягу в тросі СА за допомогою динамометра. На проводі встановлюються два натяжних затискачі на відстані 1,5 — 2,0 м. Між ними підключається за допомогою струбцини динамометр і натяжна муфта. Після передачі навантаження на динамометр фіксується його показання, що потім зіставляється з даними табл. 2.1.1.

Вузли анкеровки додаткового троса СА перевіряються окремо при знятій напрузі з контактної мережі (див. Технологічну карту № 2.1.4 книги II цього збірника.

Таблиця   2.1.1

6.6. Перевірка електричних з’єднувачів (ЕЗ).

6.6.1. Перевірити стан проводів ЕЗ, достатність їх перетину, положення у вертикальній площині, стан контактних з’єднань і затискачів. ЕЗ повинні забезпечувати надійний електричний контакт і необхідну рухливість контактної підвіски, у тому числі подовжнє переміщення її проводів при змінах температури.

Поперечні ЕЗ повинні мати перетин 95 мм² у мідному еквіваленті на постійному струмі і не менш 50 мм² на змінному струмі. Поперечні ЕЗ, до яких підключаються живлячі лінії і шлейфи секційних роз’єднувачів, приєднуються до кожного несучого троса двома з’єднувальними затискачами.

Подовжні ЕЗ повинні мати перетин, що відповідає перетину з’єднуваних  ними підвісок.

Сполучні затискачі повинні відповідати перетину і марці проводів, що з’єднуються.

Не допускається експлуатація проводів ЕЗ і затискачів при наявності на їх поверхні кольорів мінливості. При виявленні кольорів мінливості на  затискачах чи поруч з ними на проводах живлячі і сполучні затискачі підлягають  перебиранню чи заміні. Ці роботи виконуються і нормуються відповідно до Технологічної карти № 2.3.3 цього збірника.

Не допускається експлуатація живлячих затискачів КП (дет. К-053) без клинів і при наявності слідів переміщення клина з затискача в зворотному напрямку, а також слідів дотику з полозом струмоприймача поверхні затискача (максимальне відхилення його від вертикальної осі повинно бути не більш 20 °С).

6.6.2. Перевірити бічний нахил ЕЗ між НТ і КП уздовж ланцюгової підвіски. У компенсованої підвіски проводи ЕЗ повинні розташовуватися вертикально, а в напівкомпенсованої — нахил ЕЗ повинен відповідати графіку подовжніх переміщень КП у залежності від зміни температури (див. рис. 21 ПУТОКМ  ЦШЕОТ-0005)

6.7.Перевірка  вертикальних  струн.

6.7.1. Оглянути кожну струну. Вона повинна бути навантажена і розташована вертикально при компенсованій підвісці, а при напівкомпенсованій — нахил струни повинен відповідати графіку подовжніх переміщень КП у залежності від зміни температури (див. рис. 21 ПУТОКМ ЦШЕОТ-0005).

При крайніх значеннях температури кут нахилу струни в площині підвіски не повинен перевищувати 30° до вертикалі. При не забезпеченні цієї вимоги необхідно просту струну замінити на ковзаючу.

Знос струни не повинен перевищувати 30 % її повного перетину, а максимальний кут нахилу струни у вертикальній площині перпендикулярної осі  колії — 20°.

6.7.2. Непридатні до експлуатації  струни чи її окремі ланки замінити.

Заміна дефектних струнових затискачів виконується і нормується по Технологічній карті № 2.3.4 цього збірника.

6.7.3. Перевірити відстань між струнами. Вона не повинна перевищувати 10 м при напівкомпенсованій підвісці і 8 м при компенсованій підвісці.

6.7.4. У місцях прийому полоза струмоприймача контактним проводом на повітряних стрілках, а також у врізних ізоляторів (з обох його сторін) перевірити наявність подвійних струн і, при необхідності, установити відсутні. Обидві струни повинні мати однакове навантаження.

6.8.Перевірка  еластичних  струн

6.8.1. Оглянути кожну струну. Еластична струна повинна розташовуватися симетрично щодо вертикальної осі опорного вузла, а установні розміри відповідати рис. 2.1.2.

Еластичні струни не застосовуються на коліях перегонів і станцій магістральних і приміських ділянок, де швидкість руху електрорухомого складу не перевищує 70 км/ч., на кривих ділянках колій радіусом менш 800 м при напівкомпенсованій підвісці, а також на малодіяльних (слабозагружених) ділянках залізниць.

Рис. 2.1.2. Схема еластичної струни чіпкої підвіски: а) компенсованої і напівкомпенсованої з одиночним КП і напівкомпенсованої з подвійним КП; 6) компенсованої з подвійним КП:

1 — несучий трос; 2 — контактний провід; 3 — допоміжний провід: 4 — вертикальна струна, 5 — затискач струновий (деталь К-046); 6 — скоба для проводів (деталь К-061); 7 — затискач середньої анкеровки та еластичної струни (деталь К-048) — для троса перетином 95 і 120 мм² чи сполучний затискач (деталь К-054) — для троса перетином 70 мм²

6.8.2. Перевірити вузол кріплення допоміжного проводу еластичної струни (3) до НТ (1), звернувши увагу на надійність закріплення затискачів (7), на ступінь зносу і корозію проводу.

Заміна затискачів виконується і нормується по Технологічній карті № 2.3.4 цього збірника.

6.8.3. Перевірити стан допоміжного проводу в місці кріплення на ньому вертикальних струнок (4). Знос проводу не повинний перевищувати 30% повного перетину.

6.8.4. Перевірити еластичність контактної підвіски в опорному вузлі шляхом віджиму контактного проводу (імітуючи натискання струмоприймача). Еластична струна повинна плавно і рівномірно піднімати й опускати контактні проводи в місці опорного вузла.

6.9. Перевірка  фіксаторів.

6.9.1. Зовнішнім оглядом перевірити стан, правильність установки фіксатора і працездатність фіксаторного вузла.

Конструктивне виконання фіксаторів, схеми армування і кріплення на опорі, консолі, фіксаторній  стійці чи фіксуючому тросі повинні відповідати проектній  документації  чи  типовим проектам.

6.9.2. Переконатися, що вузол кріплення фіксатора (чи його ізолятора) до фіксаторного кронштейна, фіксаторній  стійці чи нижньому фіксуючому тросу виконаний шарнірно (повинно забезпечуватися максимальне переміщення фіксаторів у вертикальній і горизонтальній площинах) і розташовується вище рівня безпровисного положення контактного проводу на величину ΔН (рис. 2.1.3). Значення ΔH приведені в табл. 2.1.2.

При необхідності, регулювання повинне виконуватися при знятій напрузі і розвантаженні фіксатора.

6.9.3. Перевірити і, при необхідності, відрегулювати величину відстані “Б” (рис. 2.1.3) від контактного проводу до основного стержня зчленованого фіксатора. У напівкомпенсованих підвісках при безпровисному положенні КП і в компенсованих підвісках воно повинно відповідати значенням, приведеним у табл. 2.1.2.

Рис.2.1.3. Зчленовані фіксатори: а) на прямій ділянці колії і зовнішній  стороні кривої радіусом більш 2000 м; б) прямий — на зовнішній стороні кривої радіусом 2000 м і менш; в) зворотний — на внутрішній стороні кривої радіусом більш 1500 м; г) посилений — на внутрішній стороні кривої радіусом 1500 м і менш:

1 — рівень непровисного положення КП над головкою рейки; 2 — фіксаторний ізолятор ІФС-27,5; 3 — фіксаторний ізолятор; ИК.СУ-27,5; 4 — струни що страхують; 5 — струни розпірні; 6 — стійка фіксатора; 7 — основний стержень фіксатора; 8 — фіксатор додатковий; 9 — обмежувальний упор; 10 — несучий трос; 11 — контактний провід; 12 — фіксуючий затискач; 13 — сідло, 14 — струновой затискач (дет. К-046) чи затискач із вушком (деталь К-040)

У простих фіксаторів відстань від робітника КП до нижнього фіксуючого  троса чи до пересічної анкеруючої галузі іншої  колії чи фіксуючої відтяжки повинна бути не менше значень “Б”, приведених у цій же таблиці для основного стержня зворотного зчленованого фіксатора.

Tаблиця   2.1.2

^*) в вітрових районах при швидкості руху поїздів більше 120 км/год наведені в колонці “Б” величини повинні бути більшими на 50 мм.

У гнучких фіксаторів (рис. 2.1.4) вушко фіксатора (3) повинно розташовуватися вище рівня безпровисного положення КП (1) на величину “У”, рівну 75 мм при радіусі кривої 600 м і менше і 100 мм при радіусі кривої більш 600 м.

Гнучкі фіксатори встановлюються на зовнішній стороні кривих ділянок колій відповідно до табл. 15 ПУТОКМ (ЦШЕОТ-0005).

Рис. 2.1.4. Гнучкий фіксатор:

1 — рівень непровисного положення КП над головкою рейки, 2 — вусовик фіксатора зі сталемілного троса перетином не менш 25 мм² ; 3 — фіксатор; 4 — ізолятор ИСС-27,5; 5 — фіксаторний кронштейн

6.9.4. Перевірити і, при необхідності, відрегулювати положення фіксатора у вертикальній площині.

Основний стержень зчленованого фіксатора повинен розташовуватися в одній площині з консоллю.

Простий фіксатор, гнучкий фіксатор і додатковий фіксатор зчленованого фіксатора повинні розташовуватися так, щоб їх фіксуючий затискач на КП був зміщений щодо осі основного  стержня чи  вертикальної осі опори на величину «А» (див. рис. 2.1.1). При крайніх значеннях температури повітря величина зміщення від середнього положення не повинна перевищувати  1/3 довжини фіксатора.

6.9.5. Перевірити в зчленованих фіксаторів надійність кріплення на основному стержні стійок для з’єднання з додатковим фіксатором, наявність і правильність установки обмежувальних упорів, що охороняють фіксатор від перекидання при автоколиваннях чи вітрових впливах. При одинарному КП обмежувальні упори (поз. 9 на рис. 2.1.3) повинні бути установлені у всіх випадках, а при двох КП — у незахищених від вітру місцях.

Перевірити наявність зносу у вушках  стійки чи  у вушках додаткових фіксаторів. Знос у цих місцях не допускається.

6.9.6. Перевірити (при наявності) надійність кріплення, правильність установки і працездатність обмежувачів підйому на зчленованих фіксаторах.

Величина підйому КП до зіткнення додаткового фіксатора з обмежувачем повинна бути 150 — 200 мм для прямих і кривих ділянок колії радіусом більш 2000 м  і 150 мм для кривих ділянок колії  радіусом 2000 м і менш.

Обмежувач підйому повинен бути встановлений на основному стержні таким чином, щоб його довгий кінець (300 мм) завжди був спрямований у бік анкеровки.

6.9.7. Перевірити надійність кріплення на НТ і на основному стержні фіксатора (фіксуючому тросі) косих розпірних і страхуючих струн,  а також жорстких розпірок (при наявності).

До НТ косі струни кріпляться струновими затискачами (деталь К-046), а жорсткі розпірки і косі струни на внутрішній стороні кривої радіусом 800 м і менше при одинарному КП і радіусом 1500 м і менш при подвійному КП — затискачом з вушком (деталь К-040).

Відстань від точки кріплення до точки підвісу НТ повинна бути у косих струн 1,5 м, а у жорских розпірок — 1,2 — 1,7 м. Кут нахилу тжорстких розпірок до вертикалі поперек осі колії  не повинен перевищувати 45°.

На зворотних фіксаторах струна, що страхує, кріпиться на відстані не менш 0,5 м від фіксаторного ізолятора.

Перевірити зовнішнім оглядом стан ізолюючих втулок жорстких розпірок у вузлі кріплення їх на основному стержні фіксатора.

6.9.8. У простих (не зчленованих) фіксаторів, встановлених на фіксуючих тросах, перевірити затискач для кріплення фіксатора на тросі (зсув і перекос затискача не допускається). Переконатися, що вушко фіксатора не може вислизнути з затискача при відхиленні фіксатора.

Перевірити стан похилої струни (вусовика) і затискачів для її кріплення.

У гнучких фіксаторів не допускається експлуатація вусовика з перетертими  жилами чи без коуша в закладенні. Гнучкі фіксатори повинні мати можливість регулювання зиґзаґа за допомогою вусовика.

6.9.9. Перевірити закріплення КП у фіксуючому затискачі, звернути увагу на правильність його установки (“щока” затискача з різьбленням повинна бути встановлена з боку навантаження, тобто з внутрішньої сторони зиґзаґа).

Перевірити кріплення затискача до додаткового фіксатора, переконатися у відсутності корозії шплінта. Фіксуючий затискач повинен вільно обертатися навколо штіфта, що з’єднує затискач  із фіксатором.

6.9.10. Усунути відхилення зиґзаґів і “виносів” від нормативних параметрів (виявлених раніше  при  діагностуванні  чи  при перевірці  стану, що проводиться в даний момент). На прямій ділянці колії зиґзаґ регулюється вручну, а на кривих — за допомогою блоків БР-300 чи поліспаста на 5 кн (500 кгс). Величини зиґзаґів КП повинні відповідати значенням нормативного  журналу чи  відповідати даним, приведеним у табл. 8 ПУТОКМ. Відхилення від установлених нормативних значень не повинні перевищувати ± 30 мм. Значення зиґзаґів для подвійного КП відносяться до зовнішнього, стосовно осі струмоприймача, проводу. У місцях фіксації подвійні КП повинні розташовуватися на відстані 40 мм один від одного, а при ромбовидній підвісці — на відстані 300 мм по обидві сторони від осі струмоприймача.

Не допускається експлуатація на кривих ділянках контактного проводу з зиґзаґом від осі струмоприймача більш 500 мм, а на прямих — більш 400 мм (з врахуванням горизонтальних і вертикальних переміщень фіксатора). При цьому відхилення контактного проводу від осі струмоприймача в прольоті (“винос”) при розрахунковій швидкості вітру для даного району не повинне перевищувати 500 мм на прямих і 450 мм на кривих ділянках колії.

6.9.11. Перевірити роботу фіксаторного вузла, імітуючи руками натискання струмоприймача на КП.

7. Закінчення робіт

7.1. При роботі в місці секціонування зняти тимчасову шунтуючу перемичку між проводами суміжних секцій (при завішених на них шунтуючих штангах каретки або площадки).

7.2. Забрати знімну вишку з колії, установити її біля опори, не порушуючи габарит наближення будівель, і замкнути струбциною на замок. Зняти сигналістів, що огороджували місце роботи.

7.3. Дати повідомлення енергодиспетчерові про закінчення робіт. При роботі на станції оформити запис у “Журналі огляду колій, стрілочних переводів, пристроїв СЦБ, зв’язку і контактної мережі”.

7.4. Зібрати матеріали, монтажні пристосування, інструмент, захисні засоби і завантажити їх на транспортний засіб.

7.5. Повернутися на виробничу базу ЭЧК.